Довгенько думала, що б оце написати у своєму першому блозі на Бунеті (це ж все-таки будуть, мабуть, читати люди), тому вирішила написати про те, що мені здалося найболючішим на цей час: що ми, автори, вкладаємо у свої твори.
Я читаю книги не тільки на Букнеті, тому можу з упевненістю сказати, що деякі автори зовсім не здогадуються про те, що вкладають у власне творіння. Не можу заперечити те, що уважний читач вловлює будь-які коливання в тексті, з деякою обережністю ставиться до знаків, які подають автори. Ото ж часто згадується школа, уроки літератури та вічні символи, які, здавалося б, бачать у творі одні вчителі.
Та коли трохи підростаєш (а особливо коли починаєш сам писати), розумієш, що символи часто грають величезну роль у творі. Вони можуть сказати більше, ніж будь-які слова. Читач розуміє їх на підсвідомому рівні, який я називаю "душею до душі".
Та чи насправді автор хотів сказати те, що ми зрозуміли, сказати важко. Як на мене, якщо після прочитання книги у мене залишилося багато питань, роздумів, то це була справді гарна книга, бо вона змусила мій мозок працювати, висувати власні теорії та здогадки. Але якщо я рахую сторінки до фіналу і з легким серцем і думкою "Ну нарешті!" відкладаю прочитану книгу в сторону, то це змушує задуматися, чи насправді ця книга вплинула на мене.
Автори також не можуть здогадуватися, що відчуває читач, прочитуючи те чи інше слово або речення. Відчувати свого читача я також вважаю мистецтвом. Проте, як би того не хотілося, всім не вгодиш.
Отож, чи вкладали відомі автори минулого або теперішнього щось у свої твори, ми можемо тільки здогадуватися. Та я впевнена, що фантазію оці всі символи розвинути можуть ще і як :)
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ думаю, що автор — бог своего світу, тож він дійсно має вкладати певні сенси.. Більш того, в ідеалі спочатку придумуються ці сенси і лиш потім пишеться твір, історія і герой, які найкраще б розкривали тему і доносили ідею автора до читача. Я намагаюся писати саме так, але не олоазу прийшла до цього. Салчатку писала дійсно просто тому, що хотілося писати.. ну і зосереджувалася тільки на сюжеті. Зараз в кожну книгу вкладаю тему, ідею і певну проблематику; хочу, щоб читачам було про що подумати під час та після прочитання моїх робіт.
Холод Влада, Згодна :) Частіше за все (якщо судити по моєму досвіді) автори спочатку доносять ідею, яка складає ніби підтекст до основного сюжету, а потім вже на основі проблематики, тематики, ідеї та основної думки вибудовують сюжет :)
Як завжди – глибокі (або не дуже) роздуми від Аві :"D що ж можу сказати? Гм, певно, лише погодитися з тим, що ми ніколи не дізнаємося як саме читач сприймає те, що ми хочемо до нього донести... Хотілося б, аби він сприймав чисто так, як ми бажаємо, але то навряд чи можливо))), думаю, що що би ми не вкладали в твір, кожен наш читач сприйме це по-своєму (бо кожен особливий), але все-таки не далеко від істини :")
Radianta, :)
Відповідь на Ваше питання (про "Ворона" Е.А. По): "Вірш був написаний По згідно з його детальним планом і з конкретним задумом, який він пізніше пояснив у своїй праці «Філософія віршування»".
Напевно, кожен автор щось собі постановляє при написанні твору. Але потім, крім його задуму, ще накладається те, що знає і відчуває критик/літературознавець/дослідник/читач... і так ми отримуємо море критичних праць про те, що було задумано автором (і про те, що не було теж) :)))))))
ГаляВуд, О так, до однієї думки додається ще мільйон інших, незалежних від авторських, думок, на які автор не може вплинути, бо думки навіяні твором, вони з'являються у свідомості читача, і тоді виникає справжня історія, дотична до тієї, яка була прочитана))
Я постійно, навіть пишучи розважальний твір, міркую, що саме читач має винести звідси, який висновок зробити. Можливо це вже здобута мною освіта вчителя літератури так на мене впливає. Але впевнена, що справжня література повинна мати якесь завдання, посил для розвитку особистості, отримання якогось нового досвіду.
Мар'яна Доля, Може)) А може то просто вчителі навчили вчитуватися в текст, бачити те, чого інші не бачать. Мені пощастило з вчителями літератури))
Як би там не було, а твір несе відбиток світогляду автора. Я так точно намагаюсь в контексті твору донести свої пролайферські погляди на життя, чи патріотичні думки.
Анна Пахомова, Так, я з вами згодна) Автор пише про себе, відтворює світ, яким він його бачить. Його думки й світогляд сприймають читачі через призму слів, хоча в книзі, здавалося б, інші люди...
Ну, я сумніваюсь, що більшість літературних творів створювалися з певними думками чи посиланнями. Це вже нинішні покоління придають значимості творам класиків і так далі. Навіть той самий Тарас Шевченко, якого всі ми любимо, писав вірші, щоб не зійти з розуму. Так сказати, плекав надію на звільнення, а натомість в школі під час вивчення його творів виявляється, що в його тому чи іншому вірші він закладав три листи А4 різноманітніх сенсів та проблем.
Наприклад, я у власні твори не вкладаю ніяких посилів окрім розважального. Але, все одно знаходяться люди, що бачать і проблеми расизму. соціальніх інтриг, несправедливості і так далі. АЛЕ СМІЮ СКАЗАТИ, ЩО ЦЕ НОРМАЛЬНО. Література ірраціональна, і не піддається чітким рамкам.
Палаш, Згодна з вами) Насамперед, тут потрібно розуміти, чому автор писав. Які думки вкладав. І не переборщити з символами, не вигадувати того, чого насправді немає. Ну, якщо ваш твір наштовхує читачів на певні думки, то, думаю, це добре, бо це значить, що ви зуміли захопити їх. Але ж повторюся: не переборщити, бо можна потім і трохи хейту схопити на рівному місці))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати