Пальці самі примостилися на клавіатуру...

«...Ми сиділи занадто близько. Я відчувала його злегка тяжке, тепле дихання прямо на своїй шиї...»

На цих словах Сергій злегка нахилився вперед, щоб прочитати текст, і тепер його подих дійсно лоскотав мою шию.

«Моє серце забилося частіше....» — друкувала я. — «Я намагалася зосередитися на роботі, бо від неї буквально залежило моє здоров’є та життя, але нічого не виходило...» — я ковтнула слину.

«Він, здавалося, підсів ще ближче.

— Що ти...»

— ... робиш? — почула я шепіт Сергія прямо на вухо. 

Ні фі...алки тобі не буде, блі...нчик з полуничкою... — невчасно подумала я. 

Хто ще не читав?))) Щойно оновлено!

"Каф письменниці" з "Містичних прикрас", щойно оновлено, оновлення щодня!