Шматок з м'ясом

Міт про Єресь

Сонце було ще не надто високо, але справа йшла до полудня, коли Убийвовк зупинився і витрусив з міха переляканого писаря. Той жмурився на яскраве світло, судомно вертів головою та тер очі зв’язаними руками.

-Твоя тупість коштувала вже двох життів і забрала батька та годувальника з родини, — колишній майстер-навігатор стрепенувся, одразу впізнавши голос.

Чоловіком затрусило, немов у гарячці, він повалився на долівку з плачем. Трохи води і кілька стусанів привели писарчука до тями, Чіро продовжив:

-Зараз йтиметься про добробут та здоров’я твоєї родини, — Убийвовк подумки молився, щоб у цього телепня вистачило клепок залишити своє відкриття у таємниці, — тому я спитаю, а ти кивнеш: один раз — так, двічі — ні. Розповідав про мене своїй дружині?

Писар мотнув головою двічі, втупивши свій благальний погляд зі сльозами та шмарклями у свого поневолювача.

-А кому іншому?

Чоловік нервово шморгнув і відповів — ні. Від удару ногою він повалився. Чіро схопив його за рідке волосся та підтягнув до іншого міха.

-Ти збрехав, впізнаєш, бо він тебе знав?

Убийвовк змахнув тканину з блідо-жовтого обличчя, писар затремтів усім тілом.

-Повторюю, йдеться про здоров’я твоєї дитини та дружини! Ти, розповідав про мене ше комусь окрім цього?

Чоловік застогнав, за мить звівся на ноги і чітко мотнув двічі, нарешті він повністю усвідомив своє становище.

-Добре, — Чіро лівицею дістав ніж з-за спини, що був припасований горизонтально до паса та розрізав пута на зап'ястях, — копай.

Він кинув наготованого заступа, полонений потемнів в обличчі, але за мить розпочав, Убийвовків погляд промовляв красномовніше від слів. Вони длубали весняну землю по черзі кілька годин. Чіро під час цього думав в слух, звиклий до самотності в силу тих подій які йому довелось пережити:

-Воістину з безмежною благодаттю Всевишньою може зрівняти дуже мало речей і людська тупість одна з них. Азовці хотіли твоє життя і мали на це повне право, а я двічі зберіг твою голову на плечах. Будь-хто з них міг виказати тебе потім, але ж ні! Ти знайшов в Туз-Куяні гарний шматок хліба, дім, родину.., — Чіро закипав, звір десь глибоко в ньому облизнувся в нетерплячці, — і чим ти віддячив мені за все — підіслав різуна темної ночі, як останній боягуз. Башар Саїд, певне, в могилі б перевернувся, якби дізнався, шо азовець вручив свою помсту в руки найманцю. Твоє дитя заслуговує на краще, бо чого б ти зміг його навчити!

Він відчув, що вже на межі, його правиця підступно засвербіла, з’явився п’янкий присмак шалу. Писар зупинився з копанням, помітивши блиск в Убийвовкових очах. Він вискочив з ями, як молодий гірський козел та упав на коліна, благально склавши руки. В мить ока блиснув кривий ніж, Чіро вдарив прямо у серце. Для колишній майстра-навігатора все скінчилось швидко і, майже, безболісно.