Так вийшло, що перший справжній відгук буде на книгу Холод Влади «Магічне кохання. Турнір на виживання». Я думав написати роботу пізніше, але бачу, що до кінцівки ще далеко, а прийняти участь в конкурсі від Мар’яни Долі теж захотілось. Так ось, відгук буде стосуватися перших 20 розділів. Це моя особиста думка, це відгук, на який я відповідати не буду, чи оправдовувати власні слова. До речі, сумно, що такі банальні речі багатьом треба розжовувати. Я читав, і «Магічне кохання. Турнір на виживання» викликало в мене певні емоції, на яких і будується обзор.

Почну з сюжету. Він бурливим потоком вривається з перших ж рядків. Якийсь невідомий хлопець прикидається в незрозумілому місці від гарної дівчини. Не встиг прийти до тями, як став учасником дивного магічного турніру. Такий збентежений, розсіяний та неуважний головний герой, якому приходиться певний час робити одне – плисти по течії, без намагань зрозуміти хто він? Де знаходиться і так далі? Трохи пізніше він отримує ім’я Грей. За допомогою швидкої реакції та вчасних підказок Елісон, Рендела та інших йому вдається прийти далі. Поступово з незрозумілим змаганням він починає розбиратися в ситуації. Грубо кажучи, це основа сюжету. Я навмисно не чіпав спойлерні моменті, але категорія любовне фентезі підказує, що головному герою прийдеться не лише розібратися з дивакуватим магічним турніром, але й з виниклими почуттями. Сюжет, типовий, я від нього нічого не очікував неймовірного. В цілому тримав мене, змушував співпереживати головним героям. Деякі елементи, в особливості з несподіваними смертями (чи не смертями… в залежності – хто до якого розділу прочитав) мене порадували. Думав, що буде суцільні мильні шмарклі, де основа сюжету строїлась на коханні, інтрига, але ні, виявляється, що ця частина історії далеко не на головному плані. Це радує. Я не фанат любовних романів, така людина, вибачте!

З персонажами все трохи гірше. Від самого початку нас знайомлять зі всіма персонажами, що далі по сюжету будуть тягнути на себе зацікавленість читача. Хто б там що не говорив, але перший розділ, тобто знайомство повинне торкатися головного героя, розкриттю саме його характеру. В першому розділі ми зобов’язані побачити (чи представити себе на місці головного героя). Але цього не було. Нас відразу ж знайомлять з кількома персонажами, що до глави так 5-6 виглядають слабуватими. Автор закинув відразу ж кілька вудочок, але до п’ятої (чи шостої, вже не пам’ятаю, а перед відгуком не люблю перечитувати, тому що побачу більше проблем) глави жодного разу не підсікнув. Тобто перші чотири глави всі персонажі, фактично, зливалися з фоном. Вони не були цікавими. На мою думку, було б краще, якби хлопець, який отримав ім’я Грей (до речі сама сцена була забавна, ну як він ім’я своє отримав), в першій главі прокинувся не від тепленьких рученят дівчини, а в самотності, де почав оглядати світ с такими синіми дивними рослинами. А вже в  другій главі ввести Елісон. Так було б набагато краще. Ну, після п’ятої глави все починає розливатися яскравими фарбами. Динаміка, поступове розкриття персонажів – все зроблено добре.

Технічна сторона – відразу ж мимо, тому що я не люблю говорити про такі речі, як помилки, коми і так далі. В відгуках подібне згадає цілковитий зануда.

Видно, що основу історії створювали навколо персонажів, тобто вони – центр Всесвіту, із-за чого майже не відчувалась атмосфера. Автор з перших рядків розкриває нам динамічну історію якогось магічного змагання, окей. Я не проти, але ж далі, з кожним наступник розділом, я не бачив як автор намагався трохи відволіктися від персонажів, та дати насолодитися неймовірним світом магії. Для мене в цьому пункті, вибачте, але провал. Почни розповідь про магічне змагання десь в постапокаліпсисі, чи переправ їх в роки Древнього Риму – суті сюжету це не змінить. Надіюсь, що надалі автор покаже нам великий світ, який досить спокійно зможе існувати і без головних героїв. Це придасть глибини історії, розмах. Навіть в діалогах це можна легко прописати типу (тут сам придумав):

- Я не буду ризикувати власним життям, - промовив хлопець та відійшов від невеличкого будиночка, що закривав величезне поле фіалок.

Розумієте, навіть така деталь дозволяє більш-менш відчути, що в історії присутній світ. На жаль, в історії таких елементів замало.

Висновок! «Магічне кохання. Турнір на виживання» - хороша історія, що дійсно має право називатися фентезі. Є багато різноманітних цікавих ідей, головний герой, що не може користуватися магією, прекрасні діалоги. Це серед достоїнств. А недоліки обмежуються занадто великою кількістю персонажів на початку, слабуватою атмосферою, і там невеличка проблемка між першим та другим розділами – в першому історія почалась від імені хлопця, а потім інколи несподівано від імені дівчини. Але це не критично, сам інколи з подібними проблемами зустрічаюся. В границях Букнет оцінка – зірочка заслужена на всі 100%. Дякую, що прочитали мій відгук!