Третій день виношую слова цього допису, але ніяк не можу їх сформулювати в один потік. На днях я взяв перерву у письмі, щоб присвятити час чомусь набагато важливішому. Хотілося відвідати друга, з яким нас пов'язують багато переломних моментів життя. Чомусь я все відкладав і знаходив різні причини, але цього тижня знайшов таки час на поїздку. Швидко придбавши квитки на потяг, я виїхав, вночі поспав, а вранці ступив на сувору київську землю, яка потерпає від заборони ходити в масках у метро. Потім "Академ містечко - Ірпінь", і подорож у один кінець закінчилася!

Ми зустрілися, хоча не бачилися до цього майже рік. Мій друг для мене завжди є взірцем поведінки. Зустріти його та поспілкуватися вживу - це саме те, що заряджає писати на багато місяців вперед. Він зараз у Ірпіньському військовому госпіталі, після поранення. Разом з ним я мав змогу поспілкуватися з іншими ветеранами. Не зважаючи на якісь химерні уявлення, що після важких травм ці люди здалися, чи ниють - такого там немає і ніколи не буде! Саме у таких місцях варто шукати справжніх героїв, справжні емоції та чіткі риси для персонажів оповідань і романів. Ці люди вміють боротися, вміють долати перешкоди та ламати системи кількома анекдотами.

Спілкування вийшло просто контр-продуктивним і сприятливим. Такі пару годин варті місяців у сірій зоні, котра не цікавиться нічим і пропускає все повз вуха, ігноруючи саму суть життя. Кожен з таких ветеранів - це ціла енциклопедія емоцій, відношення до війни та миру... Кожен з них герой з настільки потужним внутрішнім світом, що жодна уява аналогічний не створить.

Кілька годин пролетіли наче хвилина і довелося повертатися, але настрій змінився кардинально. До того я їхав якийсь такий втомлений і виснажений, але після голову розривали десятки крутих ідей. У цьому і полягає справжня суть письменника - він шукає, спілкується, розпитує людей, які в сотні разів краще нього розуміються у тій чи іншій сфері...

Я їхав назад, продираючись через фронти сірого світу, але мої думки залишилися з справжніми бійцями... тому не втомлюсь писати, намагатися наблизитися до найсильніших емоцій і передати їх за допомогою текстів... Ще сотні таких подорожей планую здійснити, інакше не вмію і не живу, інакше не зможу нічого створити... 

П.С. Пост створений не для реклами творів, тому не скидаю посилань. Просто пишу про своє і хочу почути колег. Як ви шукаєте ідеї? Звідки походять ваші герої? Де знайти справжні емоції?