А воно бабахнуло!

Доброго дня, ночі, ранку! Одним словом - хто коли прочитає. Я трохи випала з життя букнетівців, бо була зайнята земними реаліями. Що ж, сьогодні присвячу блог своїм читачам, бо вони дали мені крила. 

Почну з того, що недавно отримала пораду не робити великої перерви між книгами, проте мені складно вистрілювати штамповками, бо мушу продумати кожну деталь майбутньої історії, а вже потім до неї братися. Новинка не за горами. Обіцяю! Мій горщик думок вихлюпує з країв, я активно берусь до втілення ідеї. Хоча, коли починала торувати шлях на даній платформі, здавалася собі смертником, який сам прийшов на ешафот. А воно так закрутило та бабахнуло, що памороки розгубила.

Я дякую Ярина Мартин та Міла Федорук, які стали першими поціновувачами По той бік Лісу. Завітайте до них в гості, запевняю Вас, не пошкодуєте.

Продовження історії Елен та Яреда планую восени, бо наразі маю для Вас, шановні читачі, яскраву цікавинку. Вона з мене пре, бо дуже довго збирався матеріал, мушу Вам презентувати.

Геніальна дурепа стала відкриттям навіть для мене. Я написала її за місяць, а матеріал до книги збирала близько двох років. З додуманого мною там максимум відсотків десять-п'ятнадцять, з пальця її не смоктала.

Я вдячна Ірина Ярошенко за перший відгук. Ваш конкурсний твір Оцифровані справив на мене неабияке враження. Успіху вам.

Дякую Марко Войт за його лояльність (не знаю, чи дочитали ви мою книгу, але ваша Шуба суперова).

 Софія Чар, я дочитала Сусідські війни, вподобайка вже полетіла.

Я вдячна за кожен відгук та вподбайку, яких удостоюються мої твори, бо навколо стільки цікавих речей та занять, а Ви, шановні читачі, гаєте час на мої книги, та ще й так гарно відгукуєтеся. Ви моє натхнення.

Всім гарного дня!