Натхнення приходить в таку пору, коли його найбільше не очікуєш.

 У мене нічний час – це час роздумів. Іноді від нав’язливих думок майбутніх історій важко заснути. Особливо, коли ідея свіжа і її треба повністю посмакувати і добряче обдумати.

 Годинник на костелі св. Станіслава вибиває рівно дванадцять. Я  беру свій записник і в нічній темряві починаю злісно щось вишкрябувати. Ні в якому разі не вмикати світло – комарі можуть залетіти! А якщо зачинити вікно, то є ризик задихнутись у літній спеці.

Ідея записана, тепер можна спати.

Але ні! Прокидаюсь рано, десь о шостій. Очі широко розплющені, голова ні краплинки не болить. Я відчуваю себе бадьорою. І готовою творити.

Ідея є, головне, щоб мій старенький комп’ютер вчасно прокинувся. Останній місяць він дуже кволий, щоб відкрився Word потрібно досить довго чекати. Десять хвилин – цього вистачить, щоб бажання писати не зникло? Що є десять хвилин, коли в голові твориться новий Всесвіт, нова Галактика, нова історія? Що є десять хвилин для людини, яка хоче писати? Для декого - це мало, для декого -  це ціла вічність.

І коли бажання писати ще не зникло, з’являється інша проблема. Про що я буду писати? Ніби ідея записана. Але дивлюсь у записник, а там тільки одна сторінка! На величезний роман це не схоже, однак я вперта! Тільки треба подумати.

Перед тим як взятись за повість «Вража дівка»  мені довелось добряче посидіти над книжками О. Кобилянської, Г. Пагутяк та А. Сапковського. Щоб вдати колорит у «Кришталевій відьмі» мусила згадати фольклор, ба навіть перечитати лекції із фольклору. Я перечитала майже сорок книжок, щоб наважитись переінакшити легенду про папороть. І наважитись написати.

І врешті, ось! Я знову тут. За комп’ютером. Пробую писати ще одну історію. Поки безрезультатно, однак я певна – скоро, як тільки спека зійде і я відчуватиму себе більш комфортно, щоб нарешті все добряче обдумати, то обов’язково напишу.

 Коли  на вулиці дощ, мріяти набагато легше.

То як написати книгу? Що можемо з цього авторського монологу зрозуміти?

 Мій короткий список правил:

Правило 1.

Комфорт . Мабуть тут все зрозуміло. Книгу важко написати, коли хтось постійно стоїть над головою або у момент, коли пече сонце чи дуже холодно.

Правило 2

Ідея. Щойно якась ідея блиснула у голові -  відразу записуйте. Для такого випадку завжди з собою тримайте записник. Це справді дуже допомагає.  

Правило 3. Найголовніше!

Книги ! Читати, читати, багато читати! Щоб написати малесеньку історію, яка припаде до душі – набирайтесь терпіння, сил і книг. І тоді…

Тоді вийде дещо прекрасне. Дещо незвичне. Дещо неймовірне.

Тільки, ніколи! Ніколи не зраджуйте свої  твори! Дописуйте, любіть і не покидайте їх незавершеними.

 Залишити незавершену книгу, забути про неї  і потім видалити її – це наче зрадити своїй думці. Залишіть цю книгу для кращих часів. І у відповідний момент ця книга буде дописана.

      Всім натхнення і дописаних книг!