"— Та в мене вже через неї паранойя почалась. Я як тільки почую звук якогось сигналу або повідомлення, то одразу перевіряю свій смартфон. Я скоро в психлікарню потраплю, коли в мене вже щось з головою. — Виїжджаю від гуртожитку, в душі радіючи, що декілька годин пробуду без Стефи. Набридла вже вона мені.
— А може вона придурюється? Ну щоб тебе перевиховати, так би мовити. — А хіба таке можливо? Зі Стефанією — можливо. Та вона дійсно може мене обманювати.
Як я раніше не подумав?
— Ну і як же мені перевірити? — цікавлюсь, бо знаю, що сам нічого путнього придумати не зможу. А ударник — то геній по цим "приколам".
— Я до тебе після занять підійду. Тільки тобі треба буде два гіпси взяти. Підеш в мед.пункт і причаруєш дівчаток так, щоб вони тобі за "просто так" віддали селеніт[1]. А далі ми зробимо дещо. Але це вже потім.
— Не вчи вченого. Щодо дівчаток — не хвилюйся. Все буде в кращому вигляді. — Вимикаюсь, бо вже стою коло університету та поправляю свою шевелюру."
А цей шматочок вже після того, як вони виконали свою справу:
"Сусід бере мій рентгенівський знімок та розглядає його. З такою уважністю, що аж встає на ноги, все вдивляючись на нього.
— Та ні, в неї реально забій. — А ми аж чудуємось від того, як цей недо-актор гарно зіграв роль хворого.
Ну нічого! Ти вже зараз не буде грати. Ти будеш хворим. Тільки на всі інші частини тіла.
Даня робить жест "рука-лице" і лише хитає головою. Пізно. Я вже зла як пантера. І вам обом зараз буде, ой як не солодко.
Марк докумекує нарешті, що він сам себе видав, і лише по-дурному усміхається, показуючи свої зуби.
Я показую один жест, який означає, що йому зараз буде гаплик.
І тут вмішується Соля з дуже влучними словами:
— Соколовський! Стефа просила передати, щоб ти шукав собі місце на будь-якій іншій планеті. — Він незрозумілим поглядом дивиться на мене, а я вже готова встати й придушити його. — Бо на цій вона тебе зараз покалічить.
Я вже помаленьку встаю, спираючись на Петрак. Марк вигукує:
— Це я вже й без тебе зрозумів. — Бере Даню й заховується за дверима.
Ми виходимо, розуміючи, що Скотоловський далеко з гіпсом не добіжить. Особливо — з двома. Тому в мене ще є деякі шанси, щоб наздогнати його..."
А тепер перейдемо до самого флешмобу, і я вам сьогодні представляю маленький уривок невеличкої сварки знову тих самих Соколовського та Соловей."— Соколовський! — Втупляюсь очима на свого сусіда, який цілується з якоюсь панянкою.
І добре, що вони ще одягнені. Бо якби я прийшла ще пізніше, то побачила б не дуже приємну картину. А мені ще не хочеться в такому віці свою психіку руйнувати.
Хлопець повільно відсторонюється від дівиці й сердито шварґотить:
— Чого тобі? — Він ще обурюється? Це, взагалі-то, я тут постраждала сторона. Атакували мою кімнату. І він ще щось буде мені казати?
— Я казала, що не потерплю інших дівок у своїй кімнаті! – пронизуючи його своїм найзлішим поглядом, вигукую.
— Це ти так вирішила, а особисто я тебе не слухаю. — І знову ця гаденька усмішечка на губах. Якби ж мені можна було її стерти з цієї самозакоханої фізіономії.
— Марку, а хто ця курка? — Це вже відгукується його "подружка". Я — курка, значить? Зараз я вам покажу "курку".
— Моя…
— Наречена, — говорю замість співмешканця, — яка вагітна, між іншим. — Боже, що я несу? Якась ахінея, чесне слово!
Але курки ж завжди несуть яйця. Тобто вагітніють. От я й бовкнула, що перше в голову прийшло.
— Наречена? — дивується дівчина дуже голосно, що Марк аж починає терти своє вухо.
— Марк, який же ти дурень! — кричить дівчина й з усієї сили дає йому ляпаса.
А я лише сміюсь з цього. Обламали так ще й вдарили. Не пощастило хлопцеві. Ой, як не пощастило!
— Це зовсім не так, як розповіла тобі ця руда… — Потираючи щоку, виправдовується він.
— Та пішов ти! — Вдаряє ще раз і швидко виходить з кімнати.
Він гірко зітхає, лягає на ліжко, при цьому дивиться на мене з-під лоба.
— Задоволена?
— Навіть не уявляєш як! — Та я не задоволена, а щаслива! Бо зробила тобі чергову капость. — Попереджаю, якщо ще не казала: я тобі не дам зі своєї кімнати зробити тут бордель."
1. Ісі Тарк ;2.Улясі Смольській ;3. Джейн Лоурен .
Доступ до цього твору мають тільки зареєстровані користувачі
Реєструючись на порталі Букнет, я підтверджую, що ознайомлений з Угоди користувача і згоден з нею.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиХоча моя голова, ще недокумекала, що ж відбувалось у лікарні, та переконана, що щось дуже дивне, як і самий флешмоб)))))
А от щодо уривка в гуртожитку, можу сказати, що цей конфлікт гарненько підняв мені настрій)))
Рада, що стільки талановитих авторів приймають участь у флешмобі власного виробництва (ооох, скільком я вже це написала?), але й справді приємно що він прийняв оберти)))
Успіхів))))
Ш А Д І А, Дуже рада, що потішила вас з самого раночку))
Прикольну ідею задали - ось усі й під'єднуються! :)
Дякую вам за таке чудненький, але прикольненький флешмобик!
Обіймаю)))
Ой які цікаві уривки))
Solomia Star, =)
Навіть не знаю кого більше шкода, Стефанію чи хлопця))) Дякую, Соля))
Стефанія Лін, Хлопець у мене тут за головну жертву, якій роблять все, що хочуть(в межах розумного, звісно;))
Чекаю твого блогу =)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати