Флешмоб "Сварка як розділ життя"

Ох і флешмоб мені попався, вже в третє його пишу. Перші два рази випадково видалив на фінішній прямій. Ото шквал емоцій був, тут люба сварка сховається))

Естафету мені передала Анна Ост  авторка чудових романів в стилі фентезі, і не тільки)

Спочатку я навіть розгубився, став гарячково пригадувати чи є в моїх творах сварки, навть подумував нашвидкоруч щось написати)) Та вчасно згадав про своє нове оповідання, є там невеличка сварка.

Щоденник

"....

— Привіт, — трохи розгублено привіталася дівчина, зайшовши в дім і вперше за багато часу побачивши батьків разом.

— Привіт, люба, — одразу підійшла до неї мама, — послухай, я впевнена, що це якесь непорозуміння, у яке, чесно кажучи, важко повірити. Але тато прийшов до нас і розповів мені, начебто ти напала на тітку Анфісу й забрала якусь її річ.

— Оце вже цікаво, — посміхнулася Таня, закипаючи від злості, — то он що ця відьма розказала.

— Таню, добирай, будь ласка, слова, — спокійно промовив тато, уважно дивлячись на доньку якимось, наче затуманеним, поглядом. Таня давно помітила, що в нього такий погляд, раніше очі тата завжди сяяли.

— Таню, просто скажи, що ти в неї нічого не брала, — попросила мама, поклавши руку на плече доньці.

— Звісно, я нічого не брала, і взагалі-то це Анфіса мене мало не вдарила, якби не Дан, — огризнулася Таня, скинувши мамину руку. Дивлячись на батьків, Таня починала розуміти, що мала на увазі бабуся, коли говорила, що ніхто чомусь не бачив, яка Анфіса насправді, і їй завжди вірили.

— Чого б це тітка Анфіса намагалася тебе вдарити, для чого їй брехати, — недовірливо сказала мама.

— От і я так думаю, — промовив тато, підводячись із дивана, — розумію, ти злишся на мене за те, що я пішов від вас, та Анфіса тут ні до чого. І я просив би, щоб таких ситуацій більше не повторювалося!

— Це ти своїй Анфісочці скажи, я її не чіпала, вона сама причепилася до мене. І я не зобов’язана навіть розмовляти з нею, нехай не пхає носа в мої справи, і всі будуть щасливі, — випалила Таня, закипаючи від люті, вона просто не розуміла, як тато може бути таким сліпим.

— Таню, — жахнулася мама, прикривши рота рукою, не сподіваючись такої поведінки від завжди врівноваженої і спокійної доньки, — негайно попроси вибачення в тата і віддай те, що взяла в Анфіси.

— Боже, ви мене взагалі чуєте? Я нічого не брала в цієї жінки, тож мені нема чого повертати, усе, крапка! — розвернувшись, Таня швидко пішла до своєї кімнати, більше не звертаючи уваги на батьків, які кликали її..."

Ну і ловіт ще одну, невеличку комедійну сварку)))

Проект №001 "Котофей"

"....

Я пролежав непорушно ще мабуть хвилин із десять, і вже був готовий розплющити очі як раптом почув шепіт:

— Якийсь він дивний, ви точно того взяли?

— Та наче того, може ще раз скинути на підлогу ці металеві штуки, люди від гучних звуків прокидаються.

— Ні не треба, в мене в вухах гудить ще з попереднього разу, ще одного я не витримаю.

— А може він помер, ви примурки напевно зробили щось не так.

— А чого зразу ми, може це твої різноколірні промені погано відкалібровані.

Почулося гучне шипіння і якісь незрозумілі звуки з мявкотом і шипінням схожі на бійку котів.

Цього я вже не витерпів, тай цікавість взяла гору і я розплющив очі щоб побачити нарешті своїх викрадачів. Переді мною постала звична на перший погляд картина, троє котів вовтузились на підлозі, неначе не поділили щось, дряпали одне одного і шипіли...."

Якщо зацікавили уривочки із сварками, можите прочитати повний текст)

А естафету хочу передати: Немеш Іван, Леся Найденко, Asteriya