Привітик)) Сьогодні я беру участь у незвичайному, але цікавому флешмобі від Ш А Д І А

                 А передала мені естафету - Мілена Міліган

І я передаю - Viktorija, Дівчині яка бачить світ через рожеві окуляри і Анні-Марії Еріш. Беріть участь, дорогенькі мої)))

Отже, я виставлю суперечку або ж так би мовити "недо-сварку" в моїй книзі "Мій порятунок від самотності..."))

32 глава:

"Під'їхавши до будинку, я заплатила водію і вийшла з таксі. На вулиці вже було настільки темно, що ледве видно, ледве-ледве вулицю освітлювали ліхтарі ядучо-жовтим кольором. З будинку хтось вибіг, а я притримала двері парадного і пішла бо своєї квартири. Подзвонила в двері і майже одразу мені відчинив Даня, він накинувся на мене з обіймами. Я спочатку стояла немов у ступорі, а потім обійняла його у відповідь.
- Де ти була? Я ж хвилювався! Думав вже йти тебе шукати! - обурився хлопець, він відпустив мене зі своїх теплих обіймів і відійшов, щоб я змогла зайти.
- Я тобі зараз усе поясню, ходімо. - сказала я і потягнула його в вітальню.
Ми сіли на зручний диван, набагато приємніше сидіти на цьому дивані, аніж на тому що знаходиться у будинку бабусі. Я почала розповідати Даня про наш план з Сергієм, про Влада і Катя, про Віталія і про Єву Григорівну. Все-все що відбувалося за сьогодні я розповіла Дані, той уважно слухав, іноді несхвально хитав головою іноді відкривав рота від здивування, але не перебивав мене. Коли я закінчила свою розповідь, хлопець ще хвилину мовчав обмірковуючи все почуте. 
- І все-таки мене можна було попередити. - ображено пробурмотів Даня, я винувато опустила головою.
- Пробач, я не хотіла щоб ще й ти хвилювався через мене. 
Даня лише обійняв мене, я притулилася до нього, сподіваючись що він більше не ображається на мене. Бо не дуже хочеться, щоб завершення такої справи могло зіпсувати наші з хлопцем стосунки. 
- Я розумію, але...тепер мені здається, що ти не довіряєш мені. - від цих слів хлопця я різко подивилася на нього, Даня дивився на мене очима повними розчаровання і болю. О, ні! Я не подумала, що таким своїм вчинком можу образити його. Сподіваюся я усвідомила це не надто пізно.
- Пробач, я не подумала про це...Я довіряю тобі, більше, ніж усьому світові. - відчайдушно говорила я, але погляд хлопця ніяк не змінювався, він так в лишився розчарованим.
- Вибач, але я маю подумати. Для мене важливо щоб у стосунках була довіра, тому сьогодні я переночую в мами. 
Ось і все...
Даня встав і взявши телефон, картку і ключі від автомобіля, вийшов з квартири. А я так і лишилася сидіти на дивані з болем в серці. Ні...Все ішло так добре! Але я на тільки захопилася розслідуванням смерті тата, що не помітила як з кожним днем все менше думала про Даню. Я не думала, що йому може бути боляче, я просто хотіла щоб скоріше посадили вбивцю тата. Тепер я шкодую про це. Напевно Даня ніколи не вибачить мені..."

Пам'ятаєте цю перепалку головних героїв?) Всіх люблю)))