Мої вітання, любі!

Трошки хвилююче писати перший допис у блог, але все колись буває вперше. Думала, що аж напишу щось, коли завершу книгу, але не так сталося, як гадалося. Неочікувано Rina Rash передала мені естафету у флешмобі від Ш А Д І А.

Натомість я передаю її: Кушнір Олександра, Life book, Дівчина, яка бачить світ через рожеві окуляри. Сподіваюсь, Ви не проти ❤️

Так, як у мене на даний момент тільки одна книга "Полювання на брехню", то момент буде саме з неї.
П.С. Якщо хтось зацікавиться книгою, то одразу попереджаю, що їй потрібне деяке редагування (яке я зроблю, після завершення).

___________________________

***

Зайшовши, одразу бачимо стійку, де стоїть хлопець. Він дивиться на нас, але ми не звертаємо на нього жодної уваги, а прямуємо дальше. Здається, він уже звик до такого відношення, тому нічого навіть не каже. А спортивний зал тут великий, повсюди стоять різні тренажери, в одному з кутів бачу зал для йоги, а з іншого басейн. Ми оглядаємо людей, але чоловіка не можемо знайти, бо тут занадто людно. Можливо, дівчина помилися і він пішов не сюди? Зупинившись біля басейну, я промовляю:

- Твої плани, це просто... Уфф, Саймоне, все мені набридло! Як ідіоти з тобою ходимо! - нервуюсь я. - Якщо він нас помітить, то це буде просто... - не встигаю договорити, як кароокий мене перебиває.

- Реджино, можеш помовчати? Краще шукай дворецького! Сумніваюсь, що на старість літ він вирішив зайнятись спортом, - я звісно все розумію, але якого чорта він буде мені говорити, що я маю робити??

- Чи можу я помовчати?? - підвищую тон я і дивлюсь на брюнета. - Серйозно? Ти мене уже дістав! Скільки можна? Якщо тобі не подобається моя компанія, то навіщо мене береш зі собою?! Сам собі веди розслідування, якось обійдусь без знання, хто вбивця!

- Ось, як ти заговорила? Та, будь ласка! З тебе і так немає ніякої користі, тільки все псуєш! То з драбини впала, то тебе поліція впіймала... Знаєш що? Та ти просто багата дівчинка у якої одного дня пропали гроші, бо батькова компанія збанкрутувала і тепер ти така "нещасна"! Ти навіть життя не знаєш! - у мене округлились очі від його слів. Ось якої він думки про мене?! Я навіть не думала, що він такий лицемір!

- То ти у нас життя знаєш?? Не сміши мене, Саймоне! Та ти не те, що життя не знаєш, ти навіть себе не знаєш! Ти кожного разу міняєшся, то жартуєш, то взагалі робиш із себе такого строго хлопця, то взагалі ніякий! І якщо я така погана, то навіщо мене вчора цілував? - зі самого початку було зрозуміло, що він вирішив закрити цю тему з поцілунком, я подумала, що це і на краще, бо сама не хотіла про це розмовляти, але не тепер! Я скажу все, що думаю про нього!

- Бо дурень! - вигукує Саймон, дивлячись мені прямо в очі. Деякі люди звертають на нас увагу, але нам байдуже. Не знаю чому, але його слова мене ранили. Я і так розуміла, що цей поцілунок нічого особливого не означав, але все ж маленька надія десь всередині мене вірила, що це не так. Але ось я в цьому переконалася. Хлопець подивився вбік, а я вирішила піти звідси. Досить з мене! Хай робить, що хоче! Я думала ми хоча би друзі, але бачу я помилялася. Та тільки даю я крок в сторону виходу, як брюнет валиться на мене своїм тілом. Від цієї раптовості я хапаюся за футболку кароокого, але що з цього? Ми уже давно летимо прямісінько в басейн. І все ще б нічого, якби одне но... Саймон зробив це навмисно, але навіщо?

***

Ось такий фрагментик. Бажаю всім хорошо дня)