От і до мене докотився черговий флешмоб, запропонований ШАДІА  та люб'язно мені переданий Крисею 

Суть його в тому, щоб викласти епізод із будь-якого твору, де герої сваряться або конфліктують.

Хочу запропонувати сцену зі свого історичного фентезі "Тисячу років тому". Вона відіграє важливу роль у подальшому розвитку сюжету. Коли головний герой Ясен через свій нерозважливий вчинок посварився із дружиною Рутою, а потім вирушив у військовий похід, не встигнувши з нею помиритися... Знаєте, є такий вірш "С любимыми не расставайтесь",  і там слова: " И каждый раз навек прощайтесь, когда уходите на миг"? Мені якраз вони  згадалися, коли я писала цей розділ...

Він схопив Руту за плечі і розвернув до себе обличчям, а вона мовчки відштовхувала його — Ясен здивувався, яка вона сильна, ця маленька і з виду тендітна жінка, він ледве міг втримувати її.

 — Руто, почекай, не роби дурниць, — спромігся пробурмотіти. — Так, я винний перед тобою, але, якщо ти зараз комусь розкажеш, це зашкодить Анні. Князь відправить її у монастир, або навіть посадить до в’язниці. А вона ж твоя подруга…

 — Відпусти мене, — тихо сказала Рута. — Ти дурень, Ясене, який же ти дурень!

 — Між нами нічого не було, один тільки поцілунок, — від відчував власну безпомічність від того, що змушений виправдовуватися.

 — Мені все одно, один чи кілька, — Рута спромоглася-таки випручатися з його обіймів і тепер розтирала руки, котрі він, мабуть, занадто сильно стиснув і зробив їй боляче. — Можеш не боятися за честь своєї княгині, я нікому нічого не скажу. Але я не хочу тебе більше бачити і чути. Не ходи за мною!

Вона повернулася й зібралася обійти його, але Ясен знову заступив їй шлях.

 — Лише вислухай мене, добре? Бо завтра я вирушаю  в похід, раптом не повернуся? Я б не хотів загинути з таким тягарем на серці...

 Очі Рути наповнилися сльозами.

 — Ви всі, чоловіки, такі, — спроквола вимовила вона. — Перш за все дбаєте про власний спокій, поспішаєте швидше перекинути свій тягар на когось іншого, не думаючи, як цій людині буде  нести їхню ношу! І князь Ярослав такий самий! Тож, певно, усім воздається за їхні гріхи. От тільки я, що я такого лихого зробила? За що зі мною так?

У її голосі було стільки болю і відчаю, що Ясен не витримав. Відступився з дороги і нахилив голову, немов хлопчина, якого зловив сторож у чужому саду і погрожує суворою карою… А коли знову підняв погляд, то побачив, що його дружини вже немає поруч. Лише її легкі кроки швидко віддалялись, поки зовсім не стихли ...

До речі, продовження роману "Тисячу років тому" буде вже сьогодні ввечері. Ми підходимо чи не до найдраматичнішої частини усієї цієї історії....Але поки що не буду розкривати всі карти.

А просто передам естафетну паличку чудовим письменницям  Оксані Кириченко ( Aillin Ai) та Jo Peters