Флешмоб страху або Страх, яким він є!

Вітаю!

Несподівано отримав від Teffi Linski  естафету у флешмобі Страху від Ірини Ярошенко.

Я не знаю яким чином вірно розпорядитися естафетними паличками, оскільки менше двох тижнів як почав виставляти свої твори на розгляд читачів Букнет і тільки знайомлюся з творами інших авторів, котрі мене приємно дивують. Щодо страху та містики, встиг прочитати Антикваріат, який написала Teffi Linski. Був приємно здивований сюжетом і динамічним розвитком подій. Рекомендую, хто ще не читав! Зараз взявся читати Голоси за стінами та планую читати Хейгейтський привид, авторства Марини Гайдар. Читаю і хочеться читати - письменниця писала на совість і книга варта уваги, а не споживання. Прошу вибачення в інших авторів, але трішки пізніше я пройдуся танком і по Ваших книгах. "Так мало часу і так багато класних книг!". Навіть "Інститут" Кінга не встигаю дочитати...

Виставлю уривок з твору, який публікуватиму, скоріш за все, на наступний рік, а може й пізніше (у мене є трішки написаного, з запасом на кілька років... не люблю перебивати одну книгу іншою!). То уривок з чорновика, тому пробачте за недоліки!

Зважившись на останній ривок, Рустем відкрив рота і відчув як замість гнилої води в горло затекло щось пекуче, наче вогонь горів всередині нього. Він заплющив очі, прощаючись з життям, а тоді знову їх відкрив, побачивши замість озера ще страшнішу картину. Попереду стояв хрест з дерева, перед яким хтось поскладав вінки та спробував оббити могилу дошками. Піднявшись з землі, Рустем спробував розгледіти обстановку навколо і виявився до смерті наляканим. Замість ванної у будинку, він дивним чином перемістився аж на самий цвинтар і лежав на могилі покійного сина. Страх та паніка знову охопили його з ще сильнішим запалом, бо це вже був не кошмар, а реальність, у якій він не знав, коли встиг з ванної переміститися на кладовище. Опиратися жахіттям більше не залишалося сили. Рустем заплакав, почав рити руками глину і присипати нею себе. Подумки він благав у сина прощення і просив Бога повернути йому дитину, просив у чортового дітовбивці, якого давно ненавидів, повернути найріднішого у світі сина, однак у відповідь ніщо, крім темряви та тиші. Рустем притиснувся до землі й заснув, відчуваючи спокій лише на могилі у втраченого синочка, спокій, якого йому так бракувало останні кілька днів після загибелі малого.

Умовою участі є публікація в блозі шматочку свого лякливого твору. Щодо нинішніх планів, то запрошую Вас слідкувати за моїм романом "Громада", який тільки-но набирає розгін, і новелою (вже новелою, бо рамки оповідання я не витримав!) "Покровитель вбивць", де головний герой скоро зустріне небезпечного супротивника. І трішки проанонсую: завтра спробую виставити перші стрічки третього твору, котрий буде цікаво почитати любителям блокбастирів та містифікації... а також трилера!