Якщо казати про жіночий роман, існує певний стереотип, що краще він вдається жінкам. Мовляв, а як інакше, тонка організація душевна, що вони взагалі розуміють ті чоловіки?

Чоловіки самі не надто прагнуть заявляти про себе, як читачі жіночого роману. І їх можна зрозуміти. У суспільстві складено чіткий стереотип, про який, до речі, можна сперечатися роками, що і відбувається, що жіноча проза низькоякісна. Для домогосподарок і всяке таке.

Але ми з вами, хто читає, звісно, знаємо чудових авторів, чоловічої статі, що не соромляться амплуа авторів любовно-жіночих романів і прославились завдяки тому. Моем, Ремарк, Хемінгуей, Фіцджеральд, Спаркс… гадаю, список можна продовжувати. (Так, я в курсі, що не завжди у них про кохання, але, у жінок теж не завжди тільки кохання, тож…).

Втім, як можна здогадатися з назви, блог не про чоловіків-авторів, а про окремо взятого автора Букнет.

тут візуал від мене, я так бачу)))

Декілька тижнів тому я завершила читати історію «Енігма» Остап Соколюк. І це саме жіночий роман. Він – чарівний. Це історія доволі незвична у виконанні. Тут відчуваються чоловіча рука, але це додає їй саме шарму, і грубувате: «ти хочеш сексу?» не виглядає похабним та розбивається об відповідь: «ні…».

Знаєте, це таки ламає стереотипне бачення жіночого роману.

Тут не просто кохання, тут, скоріше, філософія кохання. Тут є портали, уявіть, фізика і кохання – цікава та неординарна суміш, що тут ще сказати? Тут своя драма. Читаючи, я отримувала естетичне задоволення, насолоджувалась. Вона справді чудова і незвична. Ось це «незвична» - те що інтригувало мене весь час, поки читала. Емоції зашкалюють і вже не можна кинути читання.

Тут ненависть, кохання, дружба, втрати та пошуки переплелися між собою. Тут незвичні персонажі. Тут МІСТО. Жодної ідеалізації, трохи дива, фізика в дії та реалізм. І, до речі, Енігма – ім’я головної героїні. Якось так.

Перевірено Щегловою. Вирок – РАДЖУ!

-----

ПиСи, трохи само реклами. Сьогодні знижка на «Ніхто не пішов», це у мене містичний детектив.)))