Як часто у Вас бували думки, щоб все, хоч на деякий час, покинути і поїхати світ за очі? Чи хотілося бодай раз у житті у таку місцину, де немає чужих очей, де є можливість побути сам-на-сам з природою? Щоб серед співу пташок, подиху вітру почути, як десь хлюпоче річка, тим самим забувши при цьому, рій своїх думок. 
    Якщо так, тоді мій вірш "Хатина у горах" саме для Вас!

Хочу жити далеко у горах, 

Де дують сильні вітри, 

Заховатись в глибоких яворах, 

Де ніхто не зможе знайти.

Збудувати між ялин хатину,

Невеличку, щоб було для двох,

І написати там свою картину,

Про життя, і про нас обох.

А ще мрію про камін у домі,

Щоб тепло і потріскування дров,

Вкритись пледом й невагомо, 

За тим вогнем спостерігати знов. 

Щоранку вийти на поріг, 

Гірського вдихнути, свіжого повітря, 

Ще крок і трави стеляться до ніг, 

Природа всюди розлила свої палітри. 

Хочеться так інколи, свідомо, 

Вимкнути й забути телефони, 

Поїхати туди, де добре знайомо, 

Побути без людської охорони. 

І байдуже в чому, з ким, і як? 

Щоб відчуть себе самим собою, 

Все ж мій овен - впертий зодіак, 

Часто веде бій з нудьгою. 

Все крутимось по колу, по одній причині, 

Навчання, дім, робота, сім'я, 

А може якось знов пройтись до тої хатини, 

Щоб віднайти рівновагу свого буття.