Страх, як він є, флешмоб

Отримала естафету від Ірина Ярошенко. Вона вигадала флешмоб зі страшилками у наших текстах.

Є у нас і таке. Спочатку я хотіла викласти містичний уривок з моєї роботи «Ніхто не пішов», де розповідається про пройдисвіта, ласого до чужого добра, та закон карми в дії, але це було вчора. Але сьогодні, виявилося, що написала уривок нової глави, який теж підходить до теми. То вирішила анонсувати його. Це буде наступна глава у моїй роботі «Місто – карнавал». Петьку можна читнути тут, якщо комусь цікаво.

Тут візуал до уривку

«Місто – карнавал» - історія не жахастик і не містична. Саме тому я вирішила, що буде цікаво, аби ви поглянули на уривок. Вважайте це своєрідним анонсом.

Вночі Петро кричав крізь сон. Махав руками, кудись рвався бігти, стогнав, лаявся. Аня прокинулась від тих криків, спросоння не відразу зрозуміла, що відбувається, покликала його – марно. Увімкнула нічник, торсала за плече.

- Петро, Петро, це сон, - та чоловік лише більше метався, ніби в лихоманці, не реагуючи на її слова.

Його обличчя та все тіло змокріло від поту, м’язи були напруженні, наче він справді десь біг чи з кимось боровся. Аня злякалась, не розуміла, що відбувається, та як реагувати. Продовжувала торсати його.

Раптом він сів на ліжку та закричав:

- Нііі! – у тому крику було стільки болю та відчаю, що Аня мимоволі жахнулась.

Думала, він вже прокинувся, огорнула теплом своїх рук, хотіла втішити та не встигла вимовити й слова. Він різко відштовхнув її, та так, що дівчина ледь з ліжка не впала, й лише тепер Петро прокинувся. Обвів напівсвідомим поглядом кімнату, вловив її занепокоєння. Але промовив лише дивне, незрозуміле:

- Нічого не зникло, так? Вона нікуди не пішла! Нікого не відпускає! Вона завжди повертається…

Рішуче скинув з себе ковдру та пішов в душ, не давши Ані й рота відкрити у відповідь. Так і залишивши ошелешену у розпачі.

Петро довго не повертався. У душі текла вода і не долітало більше жодних звуків. Аня чекала. Сиділа у ліжку, підібгавши під себе ноги, обхопила коліна руками. Всередину накочувало відчуття катастрофи, ширилося, розросталося, заповнювало панікою. Вона відчайдушно намагалась подолати ці передчуття, але він так і не виходив, підживлюючи усвідомлення біди.

«Вже не буде так, як раніше…»

Неконтрольована дурна думка ніяк не бажала йти геть! Не відпускала, міцно захопивши у свої лещата.

На цьому все. Дякую всім, хто дочитав до кінця цю історію. Підписуйтесь на мене на основній сторінці. Є сторінки в інсті та ФБ. Естафету передаю Ніні Коваль та Ярині Король, дівчатка, шукайте страшилки у своїх засіках.

До речі, маю інсайдерську інфу, що попереду дні знижок від Щеглової. Тепер точно все.