Як правильно розставляти Чехові рушниці в творі?

Всі твори, великі та маленькі, складаються с класичних та особливих методів автора. Ніхто не здивується, якщо я скажу, що в світі неможливо знайти дві абсолютно однакові розповіді. Якщо особливі методи неможливо розібрати в силу їх різноманіття, то класичні – це зовсім інша справа. Я розпочинаю цикл постів в блозі, які дозволять трохи краще зрозуміти авторам мистецтво твору.

Я розпочинаю з найбільш відомого методу, що часто використовується в усіх культурі. Мистецтво «Чехової рушниці» на російській «Чеховое ружье». Більшість чули про такий метод, але на Букнеті серед прочитаних мною оповідань не було жодного моменту, де б використовували настільки розповсюджену методику. Давайте розбиратися, що це таке, і як таку рушницю заряджати.

Чехова рушниця – це унікальний метод розповіді в якому абсолютно всі деталі мають смислове навантаження. Простіше кажучи, всі описані і введені елементи в твір, обов’язково повинні зіграти роль в розвитку історії. Здається, що нічого в цьому такого складного нема. Й зараз більшість авторів подумає про себе, що вони частенько з цією рушницею граються. На жаль, смію вас розчарувати. Введений елемент в першому розділі, який починає впливати на події наступного розділу – це не мистецтво використання описаного методу. Чехова рушниця – це коректний та неочікуваний вплив давно введеного елемента на сюжет.

Приведу приклад з власної книги (вибачте, але така буде рекламка) Хуліган зі шрамом.

Створюючи образ характеру одного з центральних персонажів на початку, я навмисне додав серед його інтересів любов до аніме. Тобто, під час розкриття характеру героя серед важливих на той момент рис характеру, ввів інтереси до японської анімації. Спочатку це здавалося непотрібним елементом, замість якого можна було б більше розповісти про хобі чи інтереси. Але… Ось тут ця сама рушниця і заряджається! В кінці історії виникає серйозний конфлікти, при якому цьому ж персонажу потрібно дати відсіч терористу, а в нього є лише один пістолет. Він жодного разу не стріляв, тому не знає, як ним користуватися. І тут я неочікувано змушую персонажа згадати улюбленого персонажа з аніме, який легко розбирається в зброї. Завдяки цьому я не лише доповнив його образ кмітливого хлопця, але й дозволив сюжету різко прорватися вперед. Завдяки тій невеличкій деталі на початку, мені не треба в кінці розписувати причини – як йому вдалося використати правильно пістолет, якщо до цього він його жодного разу не використовував!

В цьому випадку Чехова рушниця вистрілила прекрасно. Це не лише облегшує мені, як автору не обривати екшн-сцену для пояснень, але й дозволяє читачеві не задаватися питаннями. Завдяки вписаному цьому елементу на початку, я не дозволив появитися сюжетній дірі. Надіюсь це я розібрав на шматочки.

А тепер приведу приклад, яким частенько псують всю створену атмосферу автори (знову ж на прикладі мого твору, якби я не створював ефект пострілу Чехової рушниці). Якби я не додав цей елемент, щодо цікавості аніме персонажу на початку, а в той же час, коли йому треба використати пістолет, то з’явилося занадто багато питань в читача. Тут і було відчуття, що автор розлінився, і щоб не углиблятися в розв’язку, вирішив ввести нову інформацію про персонажа (а ми пам’ятаємо, що в першому прикладі, коли всі акценти правильно розставлені, такого нема), яка миттєво приведе до рішення. Появиться відчуття  так названого дурного прийому «рояль в кущах», коли персонаж наділяється новими особливостями без помітних на то раніше підказок. Третє, і найголовніше, повністю знищиться вся атмосфера сцени. Тобто, читач знаходиться в напруженні, хвилюється за героя, і тут на добрячий шматок всієї глави, автору приходиться переносити аудиторію в минуле, щоб пояснити причини виникнення нової особливості в образі. Це працює не на користь розповіді.

А тепер давайте я виведу кілька правил, як правильно розкласти потрібні елементи, щоб Чехова рушниця працювала як потрібно:

1. При розкритті образа, характеру персонажа, важливо не перейти лінію твору-опису. Слід розкривати героїв одночасно с повсякденними діями (Наприклад, хлопчик після виконання домашнього завдання кинув поглядом на полицю, на якій стояли його улюблені герої з коміксів).
2. Чехова рушниця заряджається довго, тому не рекомендовано «її заряджати» під кінець твору. Вона повинна знаходитися в бойовому режимі більшу частину часу. Тобто, на початку історії зарядили, а в кінці, чи ближче до розв’язки вистрілили (Продовжуємо з хлопчиком, коли ми ввели елемент про супергероїв коміксів, то починаємо розвивати сюжет, описувати його пригоди, як він приймав участь в спортивних  змаганнях, їздив в ліс відпочивати і так далі, і лише тоді, коли вони заблукають, після усіх цих пригод, різко нагородити хлопчика можливість легко орієнтуватися в лісі без компаса, натякаючи на конкретного героя, нехай буде Бетмен. Рушниця вистрілила! Тому що, в нас нема питань, звідки він пам’ятає ці правила, хоча про таку його частку характеру не було ні слова, йому допомогли знання з коміксів, слова улюбленого героя).
3. Не треба боятися під час «пострілу» конкретизувати дії до мінімальної кількості слів. (Мається на увазі, що під час того, як хлопчик бере ініціативу в свої руки, не треба зайвий раз описувати Бетмена, чи правило, що мох завжди росте із північної сторони. В випадку з хлопчиком, темп розвитку високий, а ці пояснення лише все пригальмують. Навіть, якщо є вірогідність того, що читач цього не знає).
4. Рушниця в розповіді може використовуватися на одному персонажі лише один раз (Тут все просто, згадайте звичайну рушницю. Вона ж не стріляє чергами, як автомат. На прикладі нашого хлопчика, після використання пострілу з коміксами, бажано не розширювати далі його образ. Те, що він неочікувано розбирається в рослинах, та знає, які ягоди можна їсти, а які небезпечні. Це спровокує перенасичення, що миттєво знищить інтригу ситуації в лісі.
5. Чехові рушниці варто використовувати лише на персонажів, що постійно заходяться в центрі сюжету. Ніяких другорядних героїв (Повертаємося до хлопчика. Нехай йому вдасться вивести себе та інших героїв до дороги, аніж різко зіткнути їх з сусідом хлопчика, який несподівано любить подорожувати. Це не буде виглядати правдиво, більше нагадає той самий рояль в кущах.

Надіюсь, що я вам зумів пояснити принцип роботи «Чехової рушниці», й в найближчий час читачі насолодяться більш закрученими історіями на Букнет.