Останніми днями мене буквально накрило однією ідеєю. Знаєте це відчуття, коли сюжет виникає нізвідки, але ти вже не можеш про нього не думати? Почала писати нову історію. Захотілося чогось нашого, фольклорного, з гірким

Сорочка тут, щоб блог не знесли. — Скажи мені зупинитися... — прохрипів він прямо в мої закривавлені губи, важко дихаючи. — Не зупиняйся, — видихнула я йому в рот. — Я хочу відчути тебе.

Синдром самозванця, страх осуду чи заздрощів, звичка бути «скромними» й не виділятися... Все це змушує нас зменшувати свій масштаб, аби іншим поруч було «зручно». Але ваша унікальність створена не для того, щоб

Цю фразу я почула від свого друга. Спочатку вона здалася мені просто красивими словами. Але згодом я зрозуміла, наскільки вона правдива. Ми часто страждаємо не через людей, а через власні очікування від них. Чекаємо, що

Ну що, мої любі-чарівні, ми підходимо до найважливішого моменту в Академії шляхетних чоловіків. Незабаром фінал, але... Ще багато питань, на які наша Агата так і не відповіла. Тож у неї ще буде така можливість у Академії шляхетних