Марі скочила з капсули й прилинула до нього, він відповів ніжним поцілунком. Дівчина провела пальцем по колючках кактуса.

-Хочу тебе тут і зараз.

-Маю це саме бажання, але ж ми не підлітки, зможемо дочекати до завтра? — він глянув у її очиська, які блищали зеленим вогнем.

-Доведеться, на дверях нема замка, тільки це мене й спиняє.

-Ти поговориш з батьками, чи мені їм сказати?

-Я скажу, але будь готовим до серйозної розмови з татом.

-Аллі сьогодні виписує Сідерію!

-Хочу зайти до неї!

 -Добре зайдемо, тобі ж вона призначила курс фізіотерапії й треба буде відвідувати мозкоправа!

Сід вперше веде полювання на те чого не розуміє,

Марі розпочинає свій тернистий шлях до одужання.

А Адам - він завжди поруч, надійний, як скеля, лиш має тінь смутку у своєму погляді)))