Мені подобається завжди мати чіткий план і шляхи відходу на всі випадки життя. Аналогічно я формую свій підхід до літератури. Спершу уявляю ідею з прологом та епілогом, а потім пишу план, згідно якого текст оживає, хоча в більшості випадків виходить з-під контролю. Потім я даю тексту вилежатися, щоб глянути на нього свіжими очима. Однак, з початком праці на порталі Букнет, я прочитав кілька цікавих блогів і вирішив поекспериментувати, написавши оповідання за короткий час і поки клавіші не встигли охолонути, виставити його для читачів. Просто так, без мети, писати не люблю, тому прочитав умови конкурсу "Містичні прикраси". Дружина радила братися за всі інші, але не опускатися до банального родинного перстня. Але ж, стоп коні, карета далі не їде! Як автор, який виріс тоді, коли з екранів двох каналів не сходив "Володар кілець", не писатиме про проклятий перстень? Дивина! Знайти серед записів ідею, яку я тримав у рукаві стало важко. Чорти візьміть мій ноутбук, якщо я планував писати так скоро містику! Походив, подумав, знову походив і вирішив. Писатиму характерний собі трилер з нотами містифікації та психологічними деталями, властивими головному герою. Правила дозволяють, анотацію напишу, тези вирву з написаного тексту! Експеримент пішов, але боюся нарватися на шквал критики. Навіть не знаю, що то має бути - новела чи новела, як вона закінчиться, але 30 тисяч знаків народилися легко та невимушено. Отож, запрошую на свою сторінку! Хто бажає ризикнути та почитати експериментальний текст! Тарас Мельник - "Покровитель вбивць"...