Продовжую розповідати про книги наших авторів, які не залишили мене байдужою. І сьогодні - це оповідання ( чи, радше, невелика повість) "Останній пацієнт "Бетанії"  Володимира Слободяна.

Взагалі, книги цього автора "ковтаю" з великим задоволенням ( пригадую, що найпершою книгою, яку я прочитала колись на цьому сайті, був його "Кордонник") Подобається стиль, чітка і водночас яскрава манера письма, добре промальовані характери, вміння "здивувати" читача несподіваним фіналом.

Все це є ї в "Останньому пацієнті".

Два тижні тому їй на стіл секретарка поклала лист, прочитавши який, Кетлін Тейлор, член правління Royal Bank Holding Inc, не вагаючись, внесла серйозні корективи у свій щільний графік. Взагалі-то обробкою вхідної кореспонденції банку займається цілий відділ, але текст листа й помітка: «Особисто. Кетлін Я. Тейлор», та не зрозумілий допис: « Айнлаге. Запоріжжя. Україна», інтуїтивно змусило секретарку потурбувати свою начальницю. Не вагаючись, банкірша з Канади полетіла через океан, аби подивитися на незнайому їй, вмираючу стару жінку …

Дуже вдалим є прийом чергування подій, що відбуваються в реальному часі, та щоденникових записів, які повертають нас у минуле - на самий початок 20-го століття. Цікаво читати про Запоріжжя та його історію ( помітила, що автор в багатьох своїх творах з любов'ю описує рідне місто).

Володимир радив не читати книгу перед сном ( але я все одно читала)). Чому? Бо часом стає страшно в кращих традиціях Стівена Кінга. І дуже несподіваною є розв'язка, от точно не чекала, що всі зображені містично-"хоррорні" події будуть пояснені з реалістичної точки зору. Вважаю, що це чудовий приклад психологічного трилеру і рекомендую усім любителям цього жанру!