Сиділа одна авторка тихенько, нікого не чіпала, інколи дригала задньою лапкою (подавала признаки життя у вигляді нових текстів чи рідких коментарів), аж тут бац  Айя Нея знайшла її і вивела на світ Божий))) Дякую))

А знайомство наше з Букнет було досить банальним - захотілося української фентезятини (так-так, оті самі дракони, відьми, кохання-зітхання...). Російське чтиво ковтала, мов пиріжки гарячі, а рідненькою мовою не знаходила чогось такого, щоб "ах, ох, вау..."))) От і подумалося, невже ніхто не пише такого українською? Ввімкнула всевидяче око Гугл і почала сеанс. За кілька годин вже читала "А відьми тут тихі".

Аж, раптом, помітила, що на сайті можна викладати свої твори. І тут, спрагла душа жінки у декреті завурчала, підступні божевільні фантазії шепотіли "спробуй, тебе ніхто не знає, від викладки одного оповідання не заплюють, візьмемо псевдонім і все буде чікі-пукі). Та страх (куди тобі, старушенція з двома дітьми писульками займатися) переміг і я залишалася лише читачкою. Через кілька днів на горизонті з'явилася підступна Тетяна Гудима з "Різдв'яними історіями"))) І так вже закортіло приєднатися (якраз твір був підходящий), що я здалася і швиденько зареєструвалася як автор. Ось така історія)))

І повернемося до баяна))) Писала я прозу підлітком, звісно, потай і для себе, тоді було більше ста віршів, які благополучно зникли від переїздів. А от більш-менш адекватні твори дійсно почала писати в декреті, тобто нещодавно. Взагалі хотіла творити для себе, бо виявляється тримати в собі купу думок і фантазій (не еротичних) надзвичайно складно. Тому отримала великий подив від того, що мої твори ще хтось і читає (ЧИТАЧІ, ВЕЛИЧЕЗНЕ ДЯКУЮ ЗА ДОВІРУ ДО МОГО ЧТИВА). 

ПиСи: писемництво заразна штука - раз спробував і хочеться ще)) От тільки майстерності не вистачає писати по декілька об'ємних романів одночасно. Автори, які на таке здатні - ви космос)))

І передаю естафету майже тезкам Ана Пест, Ана-Марія Еріш