Флешмоб «як я почала писати?/ Чому Букнет?»

 Сказала б я, що мені бережно Ніна Коваль передала в руки участь в тому флешмобі, але я сильно відпиралась, а вона мені все одно впхнула його. Ну і най буде вже. І все ж, щиро тобі дякую за це!)


Почалося все з того, що я в дитинстві любила писати, але не любила читати. То була кара Господня. А ще, почалося з маленьких наївних чотирирядкових віршиків. Потім писала якісь казочки і всяку-всячину, яку страшенно не любила нікому показувати. Пізніше ставлення до книг змінилося, і в голові весь час з’являлися якісь уривки, які хотілося написати.


З появою інтернету сталося страшне: я знайшла Беон. Не пам’ятаю як. Пішов фан-фікшен і з того Беону я чисто випадково потрапила на Книгу фанфіків (яка зараз скотилася кудись в каналізацію). Писала переважно російською, ясна річ. Писала завжди багато, набагато менше викладала і ніколи нічого не поводила до толку, ніколи не дописувала жодної розповіді. То були такі роботи, які, слава богам, ніхто вже ніколи не побачить, бо я все видалила і самій певне соромно було б перечитати.


Потім були гарні оцінки за твори у школі, любов багато та розгорнуто про щось писати, навіть третє місце в якомусь обласному літературному конкурсі, назви якого я вже не пам’ятаю, і оте «певне будеш журналістом». Та нє, який журналіст, я пішла вчитись на дизайнера і через те сталася величезна пауза в моїй писанині.


Але писати і читати тягнуло, тягнуло робили ілюстрації до власних історій і все зачіпалося одне за одне. Тоді якось я звантажити Вотпад, але з ним геть нічого у мене не склалося, знову пауза, а тоді знову у пошуках якогось мобільного додатку для читання книг я натрапила на Літнет (Букнет тепер вже). Так тут і залишилася, бо тут, нарешті, якось добре почуваюсь.


В активне життя Букнету мене Ніночка витягує весь час, тож я сама геть не маю ще знайомих тут (тихенько пишу собі), тому, сподіваюсь, ви, Тетяна Юр'єва, не будете проти, бо естафету цю я передаю вам!)

Дякую!:)

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ворожеска
10.07.2020, 09:08:41

Оце Ваше "най буде".))) надихнули на мемчик.))) як руки дійдуть, то зроблю.
Цікаві факти. Про Беон взагалі не чула.) такі потішні думки щодо перших творів (маю чимось схоже - не викладу те старе, але для власної потіхи тримаю.))))
Нехай і далі на порталі Вам буде комфортно та творчо.) наснаги на це все

Tatia Koviz
10.07.2020, 11:31:47

Ворожеска, Оте 'най буде' і взяла з мемчика, закарпатського, бо звідти маю подругу)) нахапалася))) Беон то таке щось було (не знаю чи ще є) з онлайн-тестами, якимись блогами, чатами і всим таким, ох, темні часи були) А перші твори - то певно окремий жанр літератури)) Дуже дякую!))

avatar
Ніна Коваль
10.07.2020, 01:02:09

Повірити не можу! Ти не любила читати?!))) От тобі й на)))
Чудова розповідь вийшла і така в твоєму, особливому, стилі.
Пишаюся тобою дуже!

Tatia Koviz
10.07.2020, 01:05:29

Ніна Коваль, То моє кримінальне минуле: мене змушували, а я заливала книжку гіркими сльозами))) Дякую велике за підтримку!)) Обіймаю)

Інші блоги
Взаємна підписка.
Щоб давати рекомендації, потрібно 100 підписників. У мене — 70, тому пропоную взаємну підписку. Зі свого боку обіцяю коментувати тільки коректно й з повагою. І хто знає — можливо, ми надихнемо один одного на ідеї.
Зима, яка не хотіла свята
Запрошую вас у Люмерін – місто магічних істот, де світло ніколи не з’являється випадково. Тут зима тримає рівновагу, свято може запізнитися, а дракон мовчить довше, ніж дозволяє нетерплячість світу. Ця історія починається
Ого! Воно таке гаряче, що вже майже...✨✨✨
Нарешті наступна глава побачила світ. Вона чуттєва й палка, навіть не знаю, що б вам тут зацитувати. Ну хіба що зовсім трохи... — Ти прекрасна. Я в житті не зустрічав нікого красивішого, — Анарей знову ковтнув
Підготовка до весілля
Я готую своїх персонажів до весілля й просто не можу не похвалитися, яка краса в мене вийшла))) Виглядають як справді щасливі молодята… але ж ми з вами знаємо правду))
❄️ Романтична зимова прогулянка ❄️❤️
Джой розсміявся ще сильніше, легко підстрибнув, смикнув за гілку, і м’який холодний сніжок обсипався, прикрашаючи їхні голови. Доджин обтрусився й вражено уставився на тренера. Той поводився як дитина. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше