Флешмоб «як я почала писати?/ Чому Букнет?»

 Сказала б я, що мені бережно Ніна Коваль передала в руки участь в тому флешмобі, але я сильно відпиралась, а вона мені все одно впхнула його. Ну і най буде вже. І все ж, щиро тобі дякую за це!)


Почалося все з того, що я в дитинстві любила писати, але не любила читати. То була кара Господня. А ще, почалося з маленьких наївних чотирирядкових віршиків. Потім писала якісь казочки і всяку-всячину, яку страшенно не любила нікому показувати. Пізніше ставлення до книг змінилося, і в голові весь час з’являлися якісь уривки, які хотілося написати.


З появою інтернету сталося страшне: я знайшла Беон. Не пам’ятаю як. Пішов фан-фікшен і з того Беону я чисто випадково потрапила на Книгу фанфіків (яка зараз скотилася кудись в каналізацію). Писала переважно російською, ясна річ. Писала завжди багато, набагато менше викладала і ніколи нічого не поводила до толку, ніколи не дописувала жодної розповіді. То були такі роботи, які, слава богам, ніхто вже ніколи не побачить, бо я все видалила і самій певне соромно було б перечитати.


Потім були гарні оцінки за твори у школі, любов багато та розгорнуто про щось писати, навіть третє місце в якомусь обласному літературному конкурсі, назви якого я вже не пам’ятаю, і оте «певне будеш журналістом». Та нє, який журналіст, я пішла вчитись на дизайнера і через те сталася величезна пауза в моїй писанині.


Але писати і читати тягнуло, тягнуло робили ілюстрації до власних історій і все зачіпалося одне за одне. Тоді якось я звантажити Вотпад, але з ним геть нічого у мене не склалося, знову пауза, а тоді знову у пошуках якогось мобільного додатку для читання книг я натрапила на Літнет (Букнет тепер вже). Так тут і залишилася, бо тут, нарешті, якось добре почуваюсь.


В активне життя Букнету мене Ніночка витягує весь час, тож я сама геть не маю ще знайомих тут (тихенько пишу собі), тому, сподіваюсь, ви, Тетяна Юр'єва, не будете проти, бо естафету цю я передаю вам!)

Дякую!:)

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ворожеска
10.07.2020, 09:08:41

Оце Ваше "най буде".))) надихнули на мемчик.))) як руки дійдуть, то зроблю.
Цікаві факти. Про Беон взагалі не чула.) такі потішні думки щодо перших творів (маю чимось схоже - не викладу те старе, але для власної потіхи тримаю.))))
Нехай і далі на порталі Вам буде комфортно та творчо.) наснаги на це все

Tatia Koviz
10.07.2020, 11:31:47

Ворожеска, Оте 'най буде' і взяла з мемчика, закарпатського, бо звідти маю подругу)) нахапалася))) Беон то таке щось було (не знаю чи ще є) з онлайн-тестами, якимись блогами, чатами і всим таким, ох, темні часи були) А перші твори - то певно окремий жанр літератури)) Дуже дякую!))

avatar
Ніна Коваль
10.07.2020, 01:02:09

Повірити не можу! Ти не любила читати?!))) От тобі й на)))
Чудова розповідь вийшла і така в твоєму, особливому, стилі.
Пишаюся тобою дуже!

Tatia Koviz
10.07.2020, 01:05:29

Ніна Коваль, То моє кримінальне минуле: мене змушували, а я заливала книжку гіркими сльозами))) Дякую велике за підтримку!)) Обіймаю)

Інші блоги
Оновлення
https://booknet.ua/book/zakopai-moyu-pravdu-b447913А що не так, Сабріна? Звичайний день. А те, що твій брат, — він кинув зневажливий погляд на Ейдена, — з’явився тут з власної волі… Не треба вдавати, що у когось із нас колись був виб
Мої думки
З нетерпінням чекаю нових конкурсів. Торік брала участь у конкурсі,, Тіні листопада ''. Мені сподобалося. Також підтримуйте мою новинку - Мій демон музикант.
Помада на капоті...
Макс шукав очима, де краще припаркуватися. Він тільки-но тиждень як орендував квартиру в будинку й звикав до нового місця. Та піднятися на свій поверх він не встиг — спрацювала сигналізація. Біля машини Макса стояла
Я вражений...
Я завжди думав, що це мене обдарували мистецтвом графоманства. Але коли я побачив тонни однотипних текстів для самотніх жінок, то, м’яко кажучи, був вражений (а грубо кажучи — просто в ахуї). Увесь цей сайт тупо
30 підписників! Ілюстрація та нові глави!
— Ти ж не просто так опинився на тому складі, — сказала вона. — Хто тебе туди направив? Тимур мовчав кілька секунд. — Старий знайомий. Сказав, що це «чистий» підробіток. Я повірив. Помилився. — І тепер
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше