Флешмоб «як я почала писати?/ Чому Букнет?»

 Сказала б я, що мені бережно Ніна Коваль передала в руки участь в тому флешмобі, але я сильно відпиралась, а вона мені все одно впхнула його. Ну і най буде вже. І все ж, щиро тобі дякую за це!)


Почалося все з того, що я в дитинстві любила писати, але не любила читати. То була кара Господня. А ще, почалося з маленьких наївних чотирирядкових віршиків. Потім писала якісь казочки і всяку-всячину, яку страшенно не любила нікому показувати. Пізніше ставлення до книг змінилося, і в голові весь час з’являлися якісь уривки, які хотілося написати.


З появою інтернету сталося страшне: я знайшла Беон. Не пам’ятаю як. Пішов фан-фікшен і з того Беону я чисто випадково потрапила на Книгу фанфіків (яка зараз скотилася кудись в каналізацію). Писала переважно російською, ясна річ. Писала завжди багато, набагато менше викладала і ніколи нічого не поводила до толку, ніколи не дописувала жодної розповіді. То були такі роботи, які, слава богам, ніхто вже ніколи не побачить, бо я все видалила і самій певне соромно було б перечитати.


Потім були гарні оцінки за твори у школі, любов багато та розгорнуто про щось писати, навіть третє місце в якомусь обласному літературному конкурсі, назви якого я вже не пам’ятаю, і оте «певне будеш журналістом». Та нє, який журналіст, я пішла вчитись на дизайнера і через те сталася величезна пауза в моїй писанині.


Але писати і читати тягнуло, тягнуло робили ілюстрації до власних історій і все зачіпалося одне за одне. Тоді якось я звантажити Вотпад, але з ним геть нічого у мене не склалося, знову пауза, а тоді знову у пошуках якогось мобільного додатку для читання книг я натрапила на Літнет (Букнет тепер вже). Так тут і залишилася, бо тут, нарешті, якось добре почуваюсь.


В активне життя Букнету мене Ніночка витягує весь час, тож я сама геть не маю ще знайомих тут (тихенько пишу собі), тому, сподіваюсь, ви, Тетяна Юр'єва, не будете проти, бо естафету цю я передаю вам!)

Дякую!:)

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ворожеска
10.07.2020, 09:08:41

Оце Ваше "най буде".))) надихнули на мемчик.))) як руки дійдуть, то зроблю.
Цікаві факти. Про Беон взагалі не чула.) такі потішні думки щодо перших творів (маю чимось схоже - не викладу те старе, але для власної потіхи тримаю.))))
Нехай і далі на порталі Вам буде комфортно та творчо.) наснаги на це все

Tatia Koviz
10.07.2020, 11:31:47

Ворожеска, Оте 'най буде' і взяла з мемчика, закарпатського, бо звідти маю подругу)) нахапалася))) Беон то таке щось було (не знаю чи ще є) з онлайн-тестами, якимись блогами, чатами і всим таким, ох, темні часи були) А перші твори - то певно окремий жанр літератури)) Дуже дякую!))

avatar
Ніна Коваль
10.07.2020, 01:02:09

Повірити не можу! Ти не любила читати?!))) От тобі й на)))
Чудова розповідь вийшла і така в твоєму, особливому, стилі.
Пишаюся тобою дуже!

Tatia Koviz
10.07.2020, 01:05:29

Ніна Коваль, То моє кримінальне минуле: мене змушували, а я заливала книжку гіркими сльозами))) Дякую велике за підтримку!)) Обіймаю)

Інші блоги
Мої перші 100 підписників ✨
Ви всі неймовірні ♥️ Дякую кожному за те, що зі мною) За те, що читаєте мене та підтримуєте!) Це для мене дуже цінно)⭐ — Коли казала, що пишу «романи для душі», але герої знову повели мене у дорогий ресторан
Завершено і можна читати повністю!
Вітаю! Нарешті я завершила свою першу книжку в піджанрі дарк-роман. Непроста ця справа, як виявилося))) Але нічого. Було цікаво писати) Приходьте читати, бо сюжет нічогенький такий) Казимир. Про них шепотів лише дощ... АНОТАЦІЯ Вона
❤️✨мої перші 100 підписників ✨❤️
100 підписників… Здається, це лише цифра. Але для мене — це 100 живих сердець, 100 історій, 100 людей, які зупинились тут хоча б на мить. Дякую кожному і кожній за увагу, за підтримку, за тепло. За лайки, слова, мовчазне читання
​шІ - «смерть літератури» чи визволення автора?
​Зараз модно оголошувати ШІ "ворогом номер один". Видавництва пишуть капслоком "ЖОДНОГО ШІ", конкурси банять за нейроарти, а автори пошепки обговорюють, чи можна користуватися допомогою алгоритмів. Але давайте
ФІнал Вже Близько… 
«Кодекс зради. Дружина найкращого друга» — це історія про пристрасть, яка ніколи не мала статися. Він — чоловік, який живе за правилами сили та небезпеки. Вона — дружина його найкращого друга. І один
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше