Вітаю всіх і бажаю мирного неба! Подивився я сьогодні один рілс про те, як "радісно" чекають російські мамаші своїх «героїв» з війни, і склався у мене такий вірш... Увага: буде трохи російської мови для достовірності.

У новій главі Каліда змінює сталь обладунків на шовк та мереживо. Але не варто обманюватися — ця "беззахисність" лише ще одна смертоносна зброя в її арсеналі. Хто вона тепер? Лялька Цитаделі, чи та, хто сама плете

"Їхній віз промайнув через великий міський парк, залишаючи дерева позаду. На крутому повороті ліворуч дівчинка перелякалася, що от-от вони полетять догори-дриґом, та, на щастя, цього не сталося. Жінка спрямовувала коней

Ми йшли удвох, стежка круто здіймалася угору, а відчуття було, ніби спускаємось у провалля – у грудях щемило і плечі ломило. Здавалося, хтось тисне зверху, намагаючись зігнути, зав’язати вузлом, всі кістки нили. Прабаба

Сильна жінка вона не та, яка ніколи не плаче. Вона плаче. Але тоді, коли ніхто не бачить. Витирає сльози, глибоко вдихає і знову йде вперед. Вона не чекає, що хтось подарує їй місце під сонцем. Вона виборює його. Щодня. Працею,