Я публікую нову книгу "Поза часом"✨

Лія та Макар — звичайні студенти історичного факультету (з напрямком археології). З самого дитинства вони дратували один одного, а коли дізналися, що поступили в один університет, то між ними почала точитися запекла боротьба за кращі оцінки та авторитет. 
Одного дня викладач проводив екскурсію по Софії Київській. У одній групі опинилися Лія та Макар. Але в якийсь момент вони падають у підземелля, яке виявляється зниклою Софійською бібліотекою. Які таємниці їм доведеться розгадати і чи зблизить їх екстремальна ситуація?

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Блакитноока
05.07.2020, 12:58:23

З новинкою ! ❤️❤️
Вже чекаю :)

Дівчина Осінь
05.07.2020, 22:02:42

Блакитноока, дякую тобі, надіюся, тобі сподобається ❤️✨

avatar
Марія
05.07.2020, 12:22:56

Уже хочу прочитати саму книгу))А коли ти плануєш публікувати ? Бо вже хочу чим пошвидче прочитати;-) ❤❤❤

Дівчина Осінь
05.07.2020, 12:34:09

Марія, сьогодні опублікую перший розділ❤️

avatar
Анна
05.07.2020, 12:08:02

Вітаю з новинкою.Я вже в передчутті пригод♥️

Дівчина Осінь
05.07.2020, 12:34:57

Анна, надіюся, що тобі сподобається ❤️

avatar
Вікторія)
05.07.2020, 12:08:11

Клас. Дуже чекаю на вихід книги❤️

Дівчина Осінь
05.07.2020, 12:34:38

Viktorija, дякую ❤️

Коментар видалено

Інші блоги
❤️ візуали до відьмочки❤️
Сама трішки скучила за картинками , тож і вам треба показати, Книжечка тут З теплом ❤️
Я починаюча письменниця...
Я люблю писати і в моїй голові часто зароджується купа ідей для книжок, частіше за все ці ідеї ніколи не потрапляють на папір. Це не перший раз я пробую написати книгу, ні, до цього було багато стартів які не дійшли свого
Без марафонів і подвигів
Любі мої, я нікуди не зникав — просто мовчки відійшов у тінь. Настільки виснажився, що не мав сил навіть повідомити про паузу. Організм чемно сказав: «Стоп». І я вперше за довгий час його послухав. Три тижні відпочинку
До кінця знижки лишилося менше години...
Люблю цю запальну парочку ♥️ Опиняємося у величезній залі, декорованій квітами й золотом. Нік увесь час тримає мене в обіймах, а я, здається, вже починаю до цього звикати. — Не соромся, — тихо мовить, коли
Смарагдова пташка
Вітаю вас, мої читачі. Чи ще пам’ятаєте незавершену історію Аміри-Сеймарін і ту кляту арку, що досі не дає спокою ні героям, ні читачам, ні мені? Можу нарешті повідомити: робота над заключною частиною «Смарагдової
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше