Що я читаю: містична фантастика від Айї Неї

Багато хто з букнетівців не читає авторів, які пишуть в одному з ними жанрі ( можливо, щоб не запозичувати чужі думки чи ідеї, або - більш прозаїчніше - не піднімати рейтинги "конкурентам"). Але я читаю, бо якщо мені цікавий жанр, то чому маю собі відмовляти в задоволенні поринути у світ хорошої книги? А коли книга виявиться близькою по духу, то не можу втриматися, щоб не написати відгук про неї.

Так сталося із творчістю авторки, яка працює під загадковим псевдонімом Айя Нея.  Ми пишемо в одних і тих же жанрах: фентезі, містика, фантастика. І що мені подобається в її творчості - це дивовижна фантазія і психологізм, вміння в творах  невеликого формату створити атмосферу нагнітання таємниці і навіть тривоги, ти починаєш повністю перейматися думками і почуттями персонажів, мимоволі ставиш себе на їхнє місце і лякаєшся їхніх страхів та радієш, коли їм вдалося виплутатися з халепи. Тобто, це один з небагатьох авторів тут, на Букнеті, хто володіє вмінням не розказувати про ту чи іншу ситуацію, коли читач відсторонено дивиться десь згори... а натомість отак - раз - і з головою занурювати його у свої дивовижні світи. Також мені подобається гарна, образна і яскрава мова, яку хочеться неквапливо смакувати...

Почала знайомство з творчістю Айї Неї я з оповідання "Подвійник". Коли побачила обкладинку цієї книги, а потім арт, створений Мариною Гайдар для блогу Букнет Майстерні в Інстаграм, моя рука сама потягнулася до кнопки "Читати".

"Подвійник" - це невелике оповідання ( хоча я чомусь спершу очікувала на повноцінний роман - і навіть трохи засмутилася, що історія так швидко скінчилася. Але з коментарів дізналася, що планується її продовження). В його основі - міська легенда про те, що в кожної людини існує свій двійник, і коли вона з ним зустрінеться - то має померти. Не буду переказувати зміст оповідання, але воно реально мене зачепило. Емоції героїні передані дуже яскраво. так що подумки опиняєшся на її місці і з хвилюванням очікуєш, чим же все скінчиться.

"Доппельгенгер, темна сторона людини, її лихе "я", безлика істота, що приймає форму будь-якої людської істоти, але не має тіні, адже не існує в реальному світі. Людина, що зустріла такого "двійника", була приречена.

"Вони приходять до рокованої людини, проклятої. чи до того, хто скоро має померти. І поволі з'їдають її життя, життєву силу та душу так, що залишаються лише вони, а від справжньої людини не лишається і згадки...."

Моторошно, правда? Другий твір Айї Неї, який я почала читати  - "Амнезія/анамнезис" також не для людей зі слабкими нервами. Книга належить до збірки "Химерне місто" та жанрів містики і антиутопії. Обидві історії об'єднує те, що в них людина стикається з чимось загадковим і потойбічним, чому не знає назви... В один день, який нічим, здавалося б, не відрізнявся від інших, людство повністю втратило пам'ять. З чим це пов'язано та до яких наслідків може призвести? Якраз у цьому й намагається розібратися головна героїня, а також згадати про своє минуле та усвідомити, що відтепер вона вже не та, ким була раніше...

" - Так. Ну нарешті ти приходиш до тями. Це цілковито моя ідея. - вона засяяла, приклала руку до серця, скинула підборіддя догори. - У світі, що втратив пам'ять, нам буде легше асимілюватися.  Гарно я вигадала?

 - Світом без пам'яті простіше керувати, - додав велет і щиро всміхнувся.

Не дочекавшись моєї відповіді, красуня глянула на нього,  похитала головою.

 - Здається, вони непритомні, Акер. Дивись, які в неї тьмяні очі. Там досі порожньо, - красуня примружилася і зиркнула на мене - смарагди в її очах заблищали яскравіше. - Люба моя, твоє ім'я в тебе на лобі. Чи ти не дивилася в люстерко?"

Запрошую усіх любителів містики, фантастики та фентезі обов'язково прочитати ці твори, вони невеликі, але дуже цікаві. А я неодмінно ознайомлюся й з іншими оповідками Айї Неї та, можливо, і про них колись напишу))