До автора...

«Публікувати  чи не публікувати?» – ось в чому запитання. Всі, мабуть, чули вислів «писати в шухляду». Напевне кожен літератор починає з цього. Найскладніше виставити на загал свої творчі спроби та страшно, коли про це дізнаються рідні,бо якраз вони часто прискіпливо оцінюють перші спроби. Головне перебороти свій страх та отримати грамотну пораду від людини, яка є знавцем у своїй справі.  Саме пораду і ні в якому випадку не критику, від якої важко абстрагуватись, особливо, якщо вона часто і не допомагає. Хоча часто вона стає також відправною точкою у досягненні успіху. Мені пощастило і я в свій час зустріла хорошу людину, яка й дала професійну оцінку моїм літературним починанням. Але весь цей час я вважала, що все написане має бути сховане за сімома замками й опубліковане лише в книзі, коли авторські права будуть цілком і повністю захищені. Але книга, то дороге задоволення, якщо йде ініціатива її появи на світ саме від автора. І тут мою свідомість перевернула одна фраза від письменниці, що веде активно сторінку в Інстаграмі, ця інформація з’явилася в якості реклами: «Не пишіть в шухлядку, а публікуйте свої твори!». Там щось йшлося про зворотній зв’язок від читачів, психологічне розвантаження. І я спробувала себе на Букнеті. Можливо це збіг, але раніше з під моїх пальців виходило кілька сторінок на місяць, а іноді й рідше. Я звичайно знаходила пояснення своїй літературній пасивності, то погода, то настрій, то місяць не в тій фазі. А потім зрозуміла, що не в тому річ. І головне почати… Чим більше – пишеш , тим більше – хочеться  це робити. Постійний мисленнєвий процес просто не лишає тебе у спокої, а у будь-якій справі важлива практика й оволодівання все новими й новими навиками.