Дорогенькі мої!

Я тут зрозуміла деяку річ. Творчість - це проекція свого світогляду на своє творіння. Хто читав "Поцілунки з присмаком світанку" зрозуміє мене. Знову в мене в “Завжди гаряче в Каліфорнії” у головного героя непорозуміння з батьками через обрану професію. Мабуть, це проекція з мого особистого життя. Думаю всі стикалися з такою проблемою. Коли батьки змушують вчитися на економіста-юриста, бо це престижно. В мене диплом банківського працівника. Я навіть працювала за фахом, але життєві обставини змусили піти з роботи. І знаєте, що? В мене самої не вистачало сміливості покинути роботу, яку я ненавиділа, але яка була стабільною. 

Але все стабільне вмить може стати пилинкою в повітрі, таке в нас зараз життя.

І повертатися назад я не хочу. Зараз сиджу в декреті і є час подумати чим займатися далі. Ось знайшла себе в написанні книг, хотіла б спробувати попрацювати фітнес-тренером. 

Маю надію, що я своїм дітям не вказуватиму, а тільки по силам допомагатиму знайти себе.

А як ви робили вибір свого життєвого шляху? Чи були помилки? Чи підтримували Вас рідні?