Кохання в ритмі серцебиття

Я сьогодні з рекомендацією. Чарівна і пристрастна історія від Ерін Кас "Пульс" яка не залишить байдужими поціновувачів любовних романів. Яскраво, динамічно і звісно романтично. Все як любить жіноче серденько))

Анотація до книги "Пульс":

Вони майже все життя знаходилися поруч, але не знали один одного. Хто б міг подумати, що одна зустріч в клубі переверне їхнє життя з ніг на голову. Кирило - затятий холостяк і цинік, заглянувши в її налякані очі, більше не матиме спокою. Аня - мила та наївна дівчина, яка вже обпеклася на невдалих відносинах, всіма силами намагатиметься не піддатися на його чари. Та чи можуть прості люди опиратися великій силі кохання?

Ну і трішки цитат:

Обходжу його і швидко прямую в зал. Столик знову порожній, Машка танцює з Ромою.
Кирило стоїть ззаду і дихає мені в потилицю, занадто близько, час тікати. Погано діє на мене Пульс, дуже погано. Тут я зустрічаю його, а він як вірус, в'їдається в мозок. Голова хоче втекти від нього, а ноги не погоджуються. Повільно він повертає мене до себе, бере мою руку і кладе собі за шию, міцно обіймає за талію, очі блищать, цей його запах просто з розуму зводить…

***

У квартирі притуляюся до дверей і довго стою з закритими очима. Сказати, що я нічого такого не відчувала раніше - нічого не сказати. Дивлюся на себе в дзеркало, очі горять, хоч вогнище підпалюй, губи червоні й розпухлі. Ось це ніч! Все погане забулося, залишилися тільки його очі, і тепло від дотиків.

***

- Аню! – чую за спиною. Йду швидко й навіть не можу уявити, як завтра буду пояснювати все колегам.

Навряд чи вони пропустили таку виставу.

За спиною чую кроки й сама пришвидшуюся.

- Я кому кажу? – знову хапає мене за руку.

- Це в тебе гра така? – не витримую. - Чому я? Знайди собі іншу іграшку, — майже кричу.

- Маленька, — починає він.

- Я для тебе не маленька. Не смій мене так називати.

- Я просто хочу підвезти тебе додому, — говорить спокійніше. - Дивись, вже всі дивляться на нас.

- Хвилюєшся за свою репутацію?

- Ні, мені байдуже.

- Ось і мені вже байдуже, Кіре, — гірко всміхаюся.

- У мене немає шансу? – запитує, дивлячись в очі.

- Ні, — видавлюю з себе й відвертаюся, щоб не бачив мої очі, бо в них така туга за ним й ось-ось з'являться сльози.