"Скарби Примарних островів". Анонс 10 розділу

Сонце золотило хвилі, хоч і відливало багряним. Сьогодні майже ніхто не спав, не вірячи, що два кораблі так легко розминулися, бо команда не чула того, що Сокіл розповів Фенікс. У присутності "Астагора" оживали підсвідомі жахи і хотілося сховатися, щоб не знайшли ані вороги, ані друзі. Від страху не рятували ні розуміння, з чим вони зустрілися на морському просторі, ні чарівництво, яке живе у серці, зігріваючи його життям й у найважчі хвилини. Тому цей світанок усі зустрічали з радістю, як ніякий інший.

– Капітане, – покликала русалка Яроша, коли той вийшов з каюти.

Перегнувшись через фальшборт, капітан із посмішкою відзначив, що вона ожила: волосся стало пишним, і вже не болотистого кольору, а світло-зеленого, луска горить на вранішньому сонці, наче всипана дорогоцінним камінням.

– Я розумію, "Астагор" потопив пасажирський корабель. Але не второпаю, як ти до нього у полон потрапила? – зацікавлено запитав пірат.

Русалка розгубилася, було помітно, що вона ще дуже молода.

– Цікавість не лише піратів, а й русалок губить. Ми багато років не бачили давній проклятий корабель. Мені стало цікаво, чи справді він такий, як оповідають, і чи його зухвалий капітан із давнього народу... – вона трусонула волоссям, розбризкуючи іскристі краплі. – Мене, до речі, Уляна звати.

– Губить, кажеш, Уляно? Цікавість вона така... – Ярош знову заусміхався, намагаючись, щоб посмішка вийшла безтурботною, як і в дочки моря. – І чого ти хочеш від мене? Я вдячності не вимагаю, ти вільна від будь-яких можливих обіцянок. Гадаю, що від Моря ти про те вже знаєш.

Уляна відвела погляд, задивившись на золотавий виднокрай. У великих ясних очах відбивалася глибина, чи то вода ділилася з нею своїми кольорами?..

– Море розповіло мені, куди ти тримаєш курс, піратський капітане, і кого шукаєш, – личко русалки набуло серйозного виразу, певно, Море оповіло їй не лише про це. – Я знаю острів, біля якого кілька років тому розбився корабель. Частина команди вижила.

– Піратський? – слова Уляни прийшлися йому до серця.

– Так. Вказати напрям?

Повністю розділ буде розміщено у понеділок.

Читати книгу

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Margo
21.06.2020, 08:07:27

Цікаво. Це ж Марен на малюнку? А хто друга жінка?

Показати 2 відповіді
Margo
22.06.2020, 07:50:03

Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Цікаво, що ж у них там сталося...

Інші блоги
Подруги сумують, але...
Сьогодні подруги сумують разом із дощем, але ж ми знаємо, що після дощу завжди виходить сонце! І в житті теж так буває. Жінки у пошуку маленького щастя 2
Як автору-початківцю не загубитися в Букнеті?
У мене є питання. Серйозно. Якщо хтось знає відповідь — пишіть у коментарях, бо я вже починаю підозрювати, що десь існує таємний клуб авторів, куди мене забули запросити. От скажіть мені: як автору-початківцю привернути
Повернення
Усім привіт. Після довгої перерви я нарешті повернувся. Знаю, що «Коли погасне сонце» не знайшла такого відгуку, на який я сподівався. Але це нормально. За цей час я багато чого переосмислив, переглянув свої помилки
Знайомство таке собі вийшло...
Непоганий удар як для хлопчиська, подумки всміхаюся я. Адріан почувається загнаним у кут, якщо зважився на крайні заходи. Вдарити лорда — це самогубство. Але чому хлопець настільки боїться мене? — Я не повернуся. Ви
Візуал до дарк-роману "Відлуння стуку її підборів"
Данієль МакЕвері
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше