"Скарби Примарних островів". Анонс 10 розділу

Сонце золотило хвилі, хоч і відливало багряним. Сьогодні майже ніхто не спав, не вірячи, що два кораблі так легко розминулися, бо команда не чула того, що Сокіл розповів Фенікс. У присутності "Астагора" оживали підсвідомі жахи і хотілося сховатися, щоб не знайшли ані вороги, ані друзі. Від страху не рятували ні розуміння, з чим вони зустрілися на морському просторі, ні чарівництво, яке живе у серці, зігріваючи його життям й у найважчі хвилини. Тому цей світанок усі зустрічали з радістю, як ніякий інший.

– Капітане, – покликала русалка Яроша, коли той вийшов з каюти.

Перегнувшись через фальшборт, капітан із посмішкою відзначив, що вона ожила: волосся стало пишним, і вже не болотистого кольору, а світло-зеленого, луска горить на вранішньому сонці, наче всипана дорогоцінним камінням.

– Я розумію, "Астагор" потопив пасажирський корабель. Але не второпаю, як ти до нього у полон потрапила? – зацікавлено запитав пірат.

Русалка розгубилася, було помітно, що вона ще дуже молода.

– Цікавість не лише піратів, а й русалок губить. Ми багато років не бачили давній проклятий корабель. Мені стало цікаво, чи справді він такий, як оповідають, і чи його зухвалий капітан із давнього народу... – вона трусонула волоссям, розбризкуючи іскристі краплі. – Мене, до речі, Уляна звати.

– Губить, кажеш, Уляно? Цікавість вона така... – Ярош знову заусміхався, намагаючись, щоб посмішка вийшла безтурботною, як і в дочки моря. – І чого ти хочеш від мене? Я вдячності не вимагаю, ти вільна від будь-яких можливих обіцянок. Гадаю, що від Моря ти про те вже знаєш.

Уляна відвела погляд, задивившись на золотавий виднокрай. У великих ясних очах відбивалася глибина, чи то вода ділилася з нею своїми кольорами?..

– Море розповіло мені, куди ти тримаєш курс, піратський капітане, і кого шукаєш, – личко русалки набуло серйозного виразу, певно, Море оповіло їй не лише про це. – Я знаю острів, біля якого кілька років тому розбився корабель. Частина команди вижила.

– Піратський? – слова Уляни прийшлися йому до серця.

– Так. Вказати напрям?

Повністю розділ буде розміщено у понеділок.

Читати книгу

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Margo
21.06.2020, 08:07:27

Цікаво. Це ж Марен на малюнку? А хто друга жінка?

Показати 2 відповіді
Margo
22.06.2020, 07:50:03

Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Цікаво, що ж у них там сталося...

Інші блоги
Купуй книги - допомагай ЗСУ! Важлива акція
Друзі! На Букнет стартувала благодійна акція на підтримку Збройних сил України. На всі кошти від покупки зазначених нижче книг до 28 лютого включно будуть придбані дрони для 125 бригади ТРО ЗСУ. ДО ПЕРЕЛІКУ КНИГ Акція
Можна?
Можна з віршем? Зараз зима, але про осінь. Можливо, комусь під настрій підійде. дякую.
Фінал.
Сьогодні я поставила останню крапку в Легенда життя відьми. Сумно, адже цю історію я писала чотири рази, та кожного разу, вона мала різні фарби. В першому варіанті, я вбила головного героя, в другому - героїню. В третьому
І не просто покарати, а ще й провчити...
Привіт! Знижка на історію! Я буду зверху Я навіть уявити не могла, що той зухвалий тип, якого я затопила, виявиться моїм викладачем. І те, що він захоче мене покарати, за те що я зробила. І не просто покарати, а ще й провчити.
Це... твій батько?
Дві шикарні знижки! Батько подруги. Скандальний звʼязок - Це... твій батько? - Голос охрип, пальці рук тремтять. Тому що зараз я бачу чоловіка, з яким провела разом ніч. - Ага, по ньому і не скажеш, так? В точку. Я б нізащо
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше