Додано
29.05.20 20:07:05
Флешмоб на цвинтарі
Вітаю всіх авторів і читачів!
Естафету на Цвинтарний флешмоб передавали усім бажаючим. Хочу долучитися. По перше, маю бажання, по-друге, маю матеріал.
Представляю уривок з щойно опублікованого оповідання "Погляд з потойбіччя". Написала його у рамках марафона #містичний_травень.
"Вже дев’ять днів скорбота не виходила з оселі Тарасових. В цей день вони родиною приїхали на цвинтар, щоб відвідати могилу їхнього янголятка. Як водиться, поминали новопреставленого, згадали його добрим словом. А потім пішли до виходу, залишивши ще кілька хвилин згорьованій матері, щоб побути наодинці з могилою сина.
Молода жінка мовчки стояла і дивилася червоними запаленими очима на уквітчаний горбочок. Вона не плакала, не було ані сил, ані сліз. За неї ридала душа і краялося серце. Дуже боляче ховати єдину дитину.
Вона обернулася, щоб піти, та помітила, що біля могили не сама. З іншого її боку, вдивляючись у свій останній прихисток, стоїть він, Олег, її синочок, живий. Серце затріпотіло від радості. Але тут він підвів на неї погляд – і серце стислося від жаху: на неї дивилися ті жорсткі колючі очі, що вдивлялися у неї з труни. «З ким поглядом зустрінеться, того й візьме з собою» – промайнули в голові слова старої.
Намагалася згадати бодай якусь молитву, не в змозі відірвати очей від хижого обличчя хлопчини, а той, наче знаючи про її марні спроби, лише моторошно посміхнувся.
А потім прийшов біль. Він розривав груди, бився у спину, пронизував кінцівки, проникав білим туманом у свідомість. Схопилася за груди і повалилася на могилу сина."
Естафету не передаю, най долучаються усі, кому є чим поділитися.
Міцно обіймаю, ваша Ана Пест.
Ана Пест
137
відслідковують
Інші блоги
Друзі!❤️ Залітаємо на сторінку Адріана Анжелворда , відкриваємо його твір Чому горить амбар? , вмощуємось зручніше, і насолоджуємось read-терапією ❤️❤️❤️
А що я підготувала?) Вірно! Знижки!) Її зведений жах - Забирайся з моєї спальні! - Зведений брат не думає йти.
- У цьому будинку немає нічого твого чи твоєї матусі, раджу це запам'ятати! - Він не приховує зневаги до мене.
-
У "Втрачених" не написано ще і 10 сторінок, але вже є 150+ прочитань. Та хіба ж це не може не тішити мене?! Урааааааа!!!
Натхненно пишеш книгу... Ночами не спиш... Переживаєш за кожну сцену, діалог і навіть за паузу між репліками. І от воно — твоє творіння, нарешті, в мережі! (◔◡◔) Думаю, все це вам знайоме) Але далі, як на мене, починається
Рецензія на роман Дієз Алго «Рука, що гойдає колиску » 269 сторінок В рамках Безстрокового Марафону Тетяни Гищак Переді мною роман, що залишає в серці ту ніжну зворушливість, яку не часто відчуваєш
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати