Поговоримо про жанри: трилер

Трилер  (від англ thrill — трепет. коливання)  — жанр кіно та літератури, в якому специфічні засоби повинні викликати у глядачів або читачів почуття тривожного очікування, невизначеності або страху. Цей жанр не має чітких меж, елементи трилеру присутні у творах різних жанрів. 

Трилер як такий має багато спільного з детективом. Але в останньому основне питання: хто це зробив? В трилері ж читач або глядач напружено (звідси й назва жанру!) слідкує, як перебігає двобій сил та що з цього вийде. Ставки в трилері завжди максимально високі – герой має не лише дізнатися правду стосовно того, що вже відбулося, але й попередити велике нещастя, яке ще тільки може трапитися. Під пером талановитого письменника така увага до всіх трьох часів – минулого, сучасного, майбутнього – може перерости у філософське дослідження на тему «Хто ми такі, звідки ми і куди йдемо». 

Зазвичай вважається, що жанр трилеру породжений ХХ століттям. В принципі, це вірно, хоча вже деякі твори Шекспіра можна читати (і ставити) саме як трилери. Великий драматург ввів до обігу «типовий набір» ролей: Жертва, Інтриган, Виконавець злочину, Підставлений… У нього ж чи не вперше виникає така характерна для трилера тема як герой-одинак, який знаходиться між двома силами – закону та злочинності, легалізму та анархії. Згодом цю тему довів до досконалості засновник сучасного трилеру Джон Бакен в «Тридцяти дев’яти сходинках».

Герой трилеру нерідко опиняється в ситуації, коли він позбавлений свого статусу, майна, людських зв’язків, навіть чесного імені. З одного боку, це створює сюжетний конфлікт. З іншого – дозволяє персонажу, а з ним і читачу, спробувати розібратися, що ж таке людина та людське життя.

Пізнати самого себе – велике завдання, але й цього недостатньо. Часто герой трилеру має також зрозуміти свого ворога, щоб передбачити його дії і отримати перемогу. Наступним рівнем складності, наявним далеко не в усіх трилерах (що й дозволяє виділити деякі з них в окрему категорію) – є розуміння соціального, політичного, культурного контексту. Для героя воно необхідно, щоб вижити та перемогти. Для автора – щоб передати читачам важливу інформацію, а інколи і власну філософію.

За законами жанру трилер  не повинен містити містичний складник ( окрім піджанру містичного трилера).  Найчастіше ці історії реалістичні та правдиві, головна роль у них відведена сутінкам сутності людини. Приховані вади й жахливі злочини найчастіше є породженнями людської свідомості – і це лякає навіть більше, ніж страшні історії про прибульців і вампірів, оскільки йдеться у них про реальні речі. І хоча зазвичай світла сторона перемагає, література в жанрі  трилера відома непередбачуваним фіналом.

Виділяють такі піджанри трилерів: психологічні, детективні, еротичні, технотрилери ( споріднені з науковою фантастикою) тощо. Ось як висловився з цього приводу письменник Джеймс Паттерсон: “Трилери  — це справжнє літературне свято. Є різні їх види — юридичний трилер, шпигунський трилер, пригодницький трилер, медичний трилер, поліцейський трилер, романтичний трилер, історичний трилер, політичний трилер, релігійний трилер, високотехнологічний трилер, військовий трилер. Цей список можна продовжувати і далі, адже нові варіації постійно винаходяться. Насправді, ця відкритість до експансії є однією з найбільш стійких характеристик жанру. Але що об’єднує усі трилери — це інтенсивність емоцій, які вони створюють, зокрема, побоювання і збудження, хвилювання і тривоги… За визначенням, якщо трилер не схвилює читача, він не виконує свою місію…”

Далі буде! Наступного разу ми поговоримо про історичні романи))

А про інші жанри можна прочитати тут:

Найпоширеніші помилки авторів у визначенні жанрів

Фантастика

Фентезі. містика, жахи

Детектив