Покидьок. Гра на кохання триває...

Шалена дилогія, котра підкорить серця, вирве душі. Ви проживете емоції на межі разом з героями. Ви поринете  у кохання й дізнаєтеся, що таке кохати попри все, навіть власні думки…

Книга перша, завершена:

Покидьок

Книга друга, в процесі:

Покидьок. Гра на кохання триває...

Пограємо у мою гру?

У гру на кохання?

Жанр: сучасний любовний роман, сучасна проза

#пристрасть

#від ненависті до кохання

#протистояння

Анотація до книги "Покидьок"

Нове життя завжди починається зі змін. Моє саме так і почалось. Але це не історія зі щасливим кінцем. Це історія про те, що сюжети у книгах та кіно взяті з життя. Я виграла грант на навчання й прилетіла у США зі щирим бажанням жити по-новому. Та коледж зустрів мене хлопцем, котрий не просто вирішив зіпсувати моє життя.., а й погратись у власні жорстокі ігри. Він втягнув у гру, де головною героїнею була я. Ось тільки на останніх сторінках на мене не чекає happy end , як і його....

Ця історія буде палкою та пристрасною. Ця історія покаже, що книги та їх сюжети тісно вплетені в реальне життя. Ви будете ненавидіти героя, вважати його покидьком, котрим він і є….та чи справді все так, як здається?

18+

Анотація до книги "Покидьок. Гра на кохання триває..."

Він зрадив мою довіру, вирвав серце і знищив все, що відчувала. Покидьок, який став для мене найважливішим. Покидьок, який загрався, раптом вирішивши, що йому можна все. Я знала на що йду, та вірила у краще. Що ж, не завжди можна довіряти самій собі, інакше ти ризикуєш перетворитися на одну з героїнь книжкових саг. Наші дороги розійшлися, але Еш так просто не відпустить, тому що я та, хто змушує його бути кращим. Гадаю, саме тому, головний Покидьок мого життя пропонує зіграти у нову гру...Гру на кохання….

Гра на кохання триває, хто ж стане у ній переможцем?

Цитата:

«— Якого біса? — гиркаю, влітаю в кімнату й вириваю з його рук товстий блокнот.

— Як прикольно, що ти ведеш його англійською, Ліззі, — випльовує моє ім'я. — Вчилась писати, висловлювати думки. Було захопливо! Дочитати даси?

— Ні! Що ти тут робиш? Це хіба не жіночий гуртожиток?

— Чоловічий зайнятий, — стискає плечима. — І тебе обрано. Ти у грі.

— Що? — фиркаю. — Якій грі? — Хворий, — це вже додаю під ніс українською.

— Моїй грі.»