Вже скільки перечитали ми про перші поцілунки, скільки пережили пристрасті завдяки ідеї Solomia Star, а я все ніяк не зберуся викласти свій уривочок після того, як прийняла естафету від Мар'яни Долі.

Сподіваюся, він знайде своє місце поміж прогулянок цвинтарем та анонсів нових книг. Отже, уривок з роману "Сходинки. Повернення"

Скай провів її до під’їзду. Вони стояли на тому ж місці, що й кілька годин тому. Андреа почувалася ніяково, не знаючи, що після побачень треба робити, що говорити, як попрощатися. Адже сьогодні вона вперше почувалася зі Скаєм саме, як зі своїм хлопцем, а не з другом, не дивлячись на те, що вони часто кудись ходили й до цього.

– Дякую тобі за чудовий вечір! – тихо промовила вона, дивлячись на нього. Його очі виблискували, немов дві зірки, але не були холодними. Зовсім навпаки! Їй здавалося, що вони пропалять у ній діру – таким гарячим був його погляд.

Але хлопець нічого не сказав. Лише обійняв її – ніжно, обережно, немов боявся, що ця мить втече від них. Заглянувши в очі дівчини, нахилився й легко торкнувся губами її губ. Цей дотик був теплим і п’янким. Немов полохливі пташки, вони тут же відсторонилися одне від одного, мабуть, злякавшись своїх почуттів. Щоки Андреа тут же запалали – добре, що надворі темно.

– Добраніч, Енді! – лагідно промовив Скай.

– Добраніч!

Естафету передаю Лії Щегловій та Оксані Кириченко!
Усім гарного тижня!