Не думала, що мій перший допис у блозі виглядатиме саме так:)

Беру участь у флешмобі від Solomia Star. Естафету прийняла від Олександри Кушнір. Не передаю нікому - хай завершеться тут:)

Перший поцілунок Карін і Дейна, героїв книги "Чоловік поруч зі мною":

***

- Ти дійсно розгубила весь свій страх, Кара,- промовив я і нахилився ще ближче. Між нами залишилось сантиметрів п'ятнадцять.

- А чого мені боятись? Я не смачна, ти мене їсти не будеш,- пробелькотіла вона, а її погляд опустився до моїх вуст.

- Я тобі подобаюсь,- зробив висновок я.

- Все ти знаєш, Оттвуд,- невдоволено пробурмотіла вона і додала,- бісиш ти мене.

- І що?

- А от що,- сказала вона і, подавшись вперед, поцілувала мене.

З нею все йде не так. Завжди починав я, а тут доводиться підхоплювати. Відьмочка. Я взяв усе під свій контроль і поверхневий поцілунок швидко перетворився у глибокий і пристрасний. Я вминав її губи, розуміючи, що скоро просто не зможу зупинитись. Моя рука опустилась на стегно і стиснула його. Кара тихо простогнала в губи і, замість того, щоб зупинитись, прикусила мою губу, а руку запустила у волосся. Дідько! Я ледве пересилив себе і таки перервав поцілунок.

- Ти потім про це пожалкуєш, відьмочко,- хрипким голосом промовив я, дивлячись в її зелені очі. Точно відьмочка.

- Ну і нехай,- промовила вона, схопивши склянку і надпивши джину. Так, вона себе вже зовсім не контролює. А я потім буду винен.

***