Поговоримо про піджанри: фентезі, містика, жахи

Знайшла вільну хвилинку і вирішила продовжити свій блог, присвячений жанровій різноманітності на сайті. Але на початку хочеться повторити пройдене, як у школі))

Чому? Бо читаю останнім часом блоги, і молоді автори скаржаться і дивуються, чому блокують їхні книги. Я пішла задля цікавості глянула на ті книги — у всіх одна проблема — жанр “еротика” чи любовний роман, у якому є відверті сцени ( це вказано в анотації), але немає позначки 18+. Як казав улюблений кіногерой, “елементарно, Ватсон”

Отож правило №1 — якщо твір з еротичними сценами, а не вказане обмеження 18+, книгу заблокують.

Правило №2 — якщо невірно вказаний жанр, жанр заблокують ( може, не відразу, але все одно ризик є))

Тому турбуємося перш за все про власні інтереси, а також про наших читачів. Адже це так просто!

Ну, і далі, про улюблені жанри :)

Фентезі ( від англ fantasy — фантазія) — літературний жанр, дія якого відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вигадка нашого світу є реальністю. Найголовнішими рисами жанру є фантастичні елементи, включені у внутрішньо цілісне місце дії, а незмінною темою — запозичення з міфології та фольклору. Можна сказати, що всі старовинні епоси, міфи, легенди, лицарські романи тощо — це все фентезі. 

Зазвичай історію сучасного фентезі ведуть від Джорджа МакДональда , шотландського автора таких творів, як “Принцеса і гоблін” та “Фантасти” (1858). До речі, МакДональд справив великий вплив на творчість Дж. Р. Р. Толкіна  і К.С. Льюїса. У 19 і на початку 20 ст ( а в колишньому СРСР — і до 90-х років 20-го століття) твори в жанрі фентезі публікувалися у тих же журналах, що й наукова фантастика і часто були написані одними й тими ж авторами. Справжнє народження сучасного фентезі відбулося  після публікації “Володаря перснів” Дж. Р. Р. Толкіна. Ця книга, а також “Хроеіки Нарнії” К.С. Льюїса та “Земномор’я” Урсули Кребер Ле Гуїн заклали основи одного з найпопулярніших жанрів, у якому нині працюють сотні письменників. 

Багато критиків ділять фентезі на “високе” та “низьке”. Це поділ не за якістю творів, як можна спершу подумати, а за кількістю фантастичної складової у світі, котрий в них змальовується. Високим називається фентезі, дія якого відбувається у повністю вигаданому світі, що дуже відрізняється від нашого. Найчастіше такі світи заселені міфічними істотами та чарівниками. “Реальний” світ при цьому може існувати як паралельний, або взагалі не згадуватися. Наприклад, “Володар кілець” Толкіна, “Відьмак” Сапковського. Більша частина епічного фентезі ( про яке йтиме мова далі) якраз вписується у це визначення, тому часто для критиків “високе” і “епічне” фентезі є синонімами. 

Низьким називають фентезі, у якому події відбуваються у нашому, реальному, або дуже схожому на нього світі. У світі “низького” фентезі люди не вірять у магію, і незвичайні події відбуваються на фоні цілком реального життя. Для прикладу можна взяти всім відомі серіали “Надприродне”, “Зачаровані”, “Баффі — винищувачка вампірів”, “Добрі передвісники” Пратчетта і Геймана тощо. До “низького” зазвичай відносять такий піджанр, як міське фентезі.

Піджанри фентезі:

Героїчне або бойове фентезі — якщо забути про міфи про Геракла та книги про Тарзана, то першим представником цього піджанру є сага Роберта Говарда про Конана із Кімерії. Потім продовжив цю традицію Майкл Муркок , автор книг  «Сага про Ельріке Мелнібонейського», «Хроніки родини фон Бек», «Хроніки Корума».

Епічне фентезі: твори цього жанру витримані у серйозному тоні і відзначаються значним масштабом зображуваних подій. Ці епічні полотна зображують боротьбу з надприродними силами зла, характеризуються наявністю фантастичних рас ( наприклад, ельфи, гноми, гобліни), концепції магії, докладними картами місць дії, пророцтвами, що віщують майбутнє, винайденими авторами мовами та багатотомними розмірами. Письменники. що творили і продовжують творити в цьому жанрі: Дж. Р. Р. Толкін, Джордж Мартін, Роберт Джордан, Роджер Желязни, Андре Нортон, Анджей Сапковський, Нік Перумов, Робін Гобб та багато інших.

Ігрове фентезі  — найчастіше автори цього жанру надихаються рольовими іграми. Книги цього жанру схожі на опис подій, що відбуваються у грі — група героїв подорожує по світу, підкоряючись рольовим правилам. Його представники: Трейсі Хікман і Маргарет Вейс із своєю сагою про Спис Дракона, Стівен Рокс “Країна Квітів і кольорові світи”

Історичне фентезі — цей піджанр тісно пов’язаний з альтернативною історією. Дія звичайно відбувається в минулому, на тлі відомих історичних місць, подій або епох, але з додаванням таких елементів фентезі, як магія або міфологічні істоти.  Його представники: Мері Стюарт із сагою про Мерліна, Анджей Сапковський та його “Гуситська трилогія”, Сергій Лук’яненко з дилогією “Шукачі неба”. 

Гумористичне фентезі. Книги цього жанру в основному гумористичні за формою і змістом. У них часто висміюються штампи фентезі, пародіюються твори інших авторів. 

Наприклад, Террі Пратчетт “Плаский світ”, Макс Фрай “Лабіринти Ехо”, твори Ольги Громико, Андрія Бєляніна тощо. 

Дитяче фентезі  в основному орієнтоване на дитячу та підліткову аудиторію, проте не виключає наявності у тексті твору жорстких елементів сюжету, непритаманних казковій фантастиці, на базі яких він виник .Найяскравішим представником піджару є “Гаррі Поттер” Джоан К. Роулінг.

Темне фентезі — лежить посередині між героїчним фентезі та фантастикою жахів. Сюжет у ньому будується за класичними фентезійними канонами, але  на відміну від класичного фентезі, де ведеться боротьба Добра зі Злом, у темному фентезі Зло вже перемогло, і його прояви сприймаються як звична справа. Позитивні герої ведуть боротьбу тільки за те, щоб їх світ безповоротно не став пеклом. Класичним автором “темного” фентезі можна назвати Г. Лавкрафта. Також у цьому жанрі пишуть Стівен  Кінг ( “Темна вежа”), Річард Беккер ( “Князь пустки”), Енн Райс ( “Вампірські хроніки”).

Міське фентезі — це жанр фентезі, де дія відбувається у сучасному місті і де місто грає значну роль у сюжеті і атмосфері твору. Основою створення цього піджанру стали міські легенди, а серед авторів, що в ньому працюють — Террі Гудкайнд, Л. Н. Томсон, Т.К. Фіджері. А. Ю. Пехов, В.Ю. Панов. С. Л. Лук’яненко, Марина та Сергій Дяченки.

Ну. і кілька слів про містику і жахи. які теж літературознавці відносять до жанру  фантастики, поряд із фентезі. 

Містика (від грец. Μυστικός — «прихований», «таємний») — жанр надприродної фантастики, що обґрунтовує віру в існування надприродних сил, з якими таємничим чином пов'язана і здатна спілкуватися людина, а також художньо описує сакральну релігійну практику, яка ставить на меті переживання безпосереднього єднання з Богом (чи богами, духами, іншими нематеріальними сутностями) та займається розкриттям сукупністі теологічних і філософських доктрин, присвячених виправданню та осмислення цієї практики. Наприклад, “Голем” Густава Майрінка, “Доктор Мірабіліс” Джеймса Бліша,  “Диявол — мертвий” Р.А.Лафферті.

Жахи ( англ horror) — жанр художньої літератури, що розкриває сюжети та теми, які призначені чи мають потенціал, щоб налякати або досягти переляку своїх читачів, викликаючи почуття жаху і терору . Цей жанр близький до жанрів «фентезі» та «містики», хоча кожен з них являє собою окремі течії фантастичної літератури . Містика і фантастика жахів, тим не менш, часто відносять до однієї підгрупи фантастики через численні подібності, проте відмінності в них є також. Слід зазначити, що термін «фантастика жахів» не завжди сприймається тотожним терміну «література жахів», бо останній має більш широке значення, адже «жахи» далеко не завжди належать до фантастики ( наприклад, психологічний трилер, хоч і відноситься до літератури жахів, не є різновидом фантастики).  Найчастіше у фантастиці жахів є обмежений набір тематизованих персонажів, запозичених, як правило, з окультної прози чи низової міфології різних народів: вампіри, зомбі, перевертні, примари, демони та ін. Часто, але не завжди в фантастиці жахів розповідається про надприродне в прямому сенсі слова. До фантастики жахів належать. наприклад, “Міфи Ктулху” Говарда Лавкрафта, “Дзвінок” Кодзі Судзукі, “Мішок з кістками” Стівена Кінга, “Вогнища Едему” Дена Сіммонса та інші. 

Сподіваюся, цей невеличкий аналіз виявився корисним для вас.  Чи хочете  так само розібрати піджанри інших літературних жанрів, і яких саме? Пишіть :)

Про фантастику я вже писала - ось тут