Під аплодисменти «друзів» та їхнє веселе улюлюкання хлопець поліз на найближчий стовп. Підійматися було важкувато та, опинившись досить високо над землею, відчув, як у вухо його боляче вжалила бджола, хотів відмахнутися, але відчув, як його заповнив усюдисущий біль від якого врятувала суцільна темрява небуття, куди він провалився.

Хлопці-розбишаки сиділи недалечко на лавці і дружно реготали над зусиллями дурника. Найсмішніше було, коли над головою у того щось заіскрило і він, змахнувши руками, гепнувся у траву з триметрової висоти. Вони хапалися за животи від сміху, а коли за хвилину Васько так і не піднявся, сміх поволі затих.

Друзі вмить підхопилися й підбігли до непритомного парубка. Той лежав на землі, розкинувши руки. Русяве волосся перебувало в повному безладі, а бліде обличчя різко контрастувало з чорним обвугленим вухом.

Над головою щось затріщало, всі троє поглянули вгору і на мить завмерли: вздовж стовпа звисав обірваний кабель, з оголеного кінця якого з тріском вирвалась самотня іскра.

Першим зметикував,що до чого,Микитка, як найстарший і найрозважливіший, та вголос видав свій здогад:

– Отакої! Це ж струмом дурника довбануло! – та взяв контроль над ситуацією в свої руки. – Шурко, залишаєшся тут. Будеш слідкувати, щоб нічого не трапилось. Рудик, біжи до Петрівни, скажи, що з Васьком сталося. А я – за фельшеркою...

Цікаво, чим закінчиться ця історія? Дочекайтеся першого червня - і ви зможете прочитати це оповідання повністю! А поки що підписуйтеся на сторінку Ани Пест , аби нічого не пропустити, та знайомтеся з іншими її творами.

А новий автор та цікаві пригоди щоразу несподіваних героїв - уже завтра, в наступному випуску "Вісника"

Щоб не загубити жодного анонсу, натисніть кнопочку "відстежувати" і на моїй сторінці

Адже попереду ще багато цікавого!