Усім привіт!

Ніколи не анонсував власних творів на Літнеті, уважаючи те марнославством та гонитвою за дешевою популярністю. Та, зрештою, прийшов і мій час. Як то кажуть: ніколи не кажи «ніколи».

Виношу на розсуд читачів детективну повість «Внутрішній ворог». Твір було написано давно, надруковано у часописі «Дніпро». Але оскільки знайти оповідання не просто, то я, згадавши про існування твору, вирішив його оприлюднити на цій платформі. І не просто оприлюднити, а й дати читачам можливість, у коментарях (за бажанням, звичайно) висунути власну версію того, що сталося, та спробувати вгадати чи відшукати справжнього злочинця. То буде така собі гра: ви висуваєте власну версію подій, а я регулярно публікую розділи; наприкінці ми з’ясуємо, чи є збіги, і чи є серед читачів Гольмз, Мегре, Пінкертон, Марпл, Фандорін та «іже с німі». Сподіваюсь, усе буде по-чесному.

Трохи передмови.

Наприкінці 2011-го (чи на початку 2012-го) року в одному із чисел «Дніпра» було опубліковано умови конкурсу для усіх бажаючих. Відомі в Україні автори Валерій та Наталя Лапікури запропонували власний сюжет детективної історії. Було визначено місце злочину, імена та посади головних дійових осіб, та спосіб вбивства. Від авторів вимагалось лише придумати власну історію з описом подій, тобто зробити таку собі оригінальну авторську реконструкцію готового синопсису. Звичайно, що найкращі твори редакція «Дніпра» обіцяла надрукувати на сторінках часопису.

Спочатку я поставився до цієї ідеї іронічно та без ентузіазму, бо ж не люблю писати на замовлення чи розписувати чужі ідеї. Та й деякі моменти синопсису радше викликали усмішку та відверту іронію. Проте з часом, заглибився у матеріал і відверто ним захопився (не в останню чергу завдяки можливості знову друкуватися у «Дніпрі», де вже публікувалися мої п’єси та статті). Так народилася повість «Внутрішній ворог». Не відаю, чи ще хтось із читачів журналу теж тоді спробував узяти участь у конкурсі і написати детектив на сюжет подружжя Лапікурів, але мій опус опублікували. З чого я, ясна річ, тішився як мала дитина, навіть попри досить критичне ставлення до власного твору. Згодом була думка його розширити і розписати у повноцінний роман, та ця ідея так і померла. Або ж просто заморозилася на невизначений час.

Отже, хто з вас готовий зіграти зі мною у гру «Вгадай убивцю»? Призів та подарунків не обіцяю, але сподіваюсь, що буде цікаво та весело. Можливо, це когось надихне на створення власного детективного твору.