"Супергеройський вісник: випуск 6"

Зачекалися нового "Вісника супергероїв"? Аж ось і він, стукає у двері, щоб познайомити з черговим нашим автором, вірніше, чарівною авторкою - Оксаною Кириченко ( Aillin Ai)

Ось що Оксана розповідає про себе і свою творчість: " Навіщо я пишу?
➡️Бо історії не можуть залишатися німими. Вони мусять звучати, заговорити голосами своїх персонажів. Бо вони вже народилися у моїй голові, і дуже негарно залишати їх лише собі.
Бо не можу не писати.

Чудернацтва щодо мене:
➡️
• Співаю, коли сама в квартирі. Здається, кицька вже змирилася.
• Постійно шукаю у мережі арти на тему фантастики – надихаюся ними.
• Часто змінюю обкладинки до своїх електронних книг, бо не можу догодити сама собі.
• Маю звичку вставати серед ночі, щоб записати ідеї, цілі діалоги, або ж відтворити сон на папері.
• «Довідник дружини» писала вночі після того, як чоловік подав ідею та ліг спати, викликавши у мене безсоння від натхнення.

Кому будуть цікаві мої історії?
➡️Дітям, підліткам, дорослим. Я пишу і сучасну прозу, і фантастику, фентезі і казки. А ще вірші і нариси. Нон-фікшн. Я пишу про те, що хочеться сказати. Ховаю свої думки у текстах, діалогах, характерах персонажів. Сама люблю читати пригодницькі книги, а дотичні жанри – різноманітні. Тому і більшість моїх історії пронизані пригодами."

До нашої  збірочки від 24 креативних акторів Букнету Оксана запропонувала оповідання під назвою "Скіф". Ось уривок із нього: 

Скіф балансував на парапеті за парковкою, пускаючи цигарковий дим. Люди мали заклопотаний вигляд, пробігаючи повз автівки. Хто прямував до лікарні, хто саме звідти. Скіф стежив за ними чіпким поглядом розкосих очей та час од часу потирав щоку мізинцем, наче щось не давало йому спокою в тому місці. Вітер куйовдив довге розпатлане волосся — мабуть, у цьому й була причина свербежу, та Скіф не робив спроб його приборкати. Вхід до лікарні захопив усю його увагу.

Аж ось двері відчинилися; у супроводі двох дорослих на сходинки ступило дівчисько років так шістнадцяти-вісімнадцяти. Скіф знав її історію хвороби, але не більше, а відтак, побачивши її наживо, а не на фото, засумнівався. Надто юна ця мала, надто квола. Ніц не зможе. Таку силу, яка сходила на нього, прийняти й винести важко, а для цієї — неможливо.

Та зненацька дівчисько звело на нього очі й обпекло пронизливим поглядом. Відстань у десять метрів здалася Скіфу примарною. Люди впритул його не помічали, а ця витріщилася й не відвертала погляду ні на мить, поки підходила до авто, аби зникнути в його салоні.

— А хай тобі грець! — вилаявся крізь зуби.

Скіф загасив цигарку об стовбур дерева й кинув недопалок під ноги. Сплюнув на землю, сунув руки до кишень та попрямував в невідомому напрямку. Інтуїція підказувала, що дівчисько повернеться до лікарні вже за два тижні.

Час іще не наздогнав його.

Вас захопила ця історія? Тоді дочекайтеся першого червня - і  зможете дізнатися, чим усе закінчилося. А поки що підписуйтесь на сторінку Оксани Кириченко  та читайте її  захоплюючі книги.

Не забувайте відстежувати наших авторів, щоб не пропустити їхніх новинок!

Приємного вам читання та до зустрічі вже завтра - в новому "Віснику!"