"Я ТвІй Бос!" - останні глави. Новини Про Книгу

Любі мої вже в цю п'ятницю буде завершуватись ця історія кохання!!! І це означатиме, що ціна теж буде змінена!!! Тож поспішайте придбати, хто ще цього не зробив!!!      
                            
Книга, яка палатиме у ваших руках…
                                                 «Я ТВІЙ БОС!»
АНОТАЦІЯ:
Анна навіть не підозрювала, що спровокують її слова, стосовно нового боса. Проте її жарт – став справжнім вибухом. Невже тепер її звільнять… чи навпаки – не дадуть такої можливості?...
Алекс знає все, що відбувається у його фірмі, в кабінетах його працівників. Слова Анни – це виклик, який йому був потрібен… Ця дівчина його ціль з першої зустрічі. Чи буде покарання солодким,… чи буде воно несамовитим?... Вирішуватиме Анна, - бос може дати і те, і інше.
***
Цитати з книги…
 «  — Анно… Анно… Ви дуже цікава жінка. Не очікував побачити вас на колінах,… під моїм столом,… та ще й в перший день нашого знайомства… — Він не приховував того, що дражнить її. Його це розважало, та тішило самолюбство.
   — Ви… Ви… — Анна запалала від гніву та сорому, - добре розуміючи його непристойний натяк.
   — Хто? Нахаба? — Він повів бровою.
   — Мій…
   — Ваш?
   Вона хмикнула, все так само, будучи на колінах.
   — Мій, бос».
*******************
«   Готувати каву! Міцну. Гарячу. Солодку.
   Вона знову важко зітхнула, і почимчикувала готувати каву.
   Може всипати отрути?...
   Вона захихотіла сама до себе.
   Ні. Шкода такого красеня,… шкода…».
******************
«Оглядівшись, вона миттю вбігла у кабінет, і так само швидко опинившись біля столу, опустила руку до кишені піджака.
   — Анно Олександрівно! А, що це ви Крихітко робите? В моєму кабінеті… за моїм столом, та ще й в кишені мого піджака? — Він зухвало усміхався, дивлячись на її перелякане і розчервоніле обличчя.
   — Я… е-е-е… Я… просто шукала дещо своє. — Вона підняла підборіддя, і рішуче поглянувши у його блакитні очі, додала: — Ви дещо маєте мені віддати.
   — Ви про це, люба Анно? — Він підкинув на долоні ключі, і дражнячи її, широко та задоволено усміхнувся.
   — Віддайте! — Анна обійшла стіл, і схрестивши руки під грудьми, почала притопувати ніжкою в очікуванні на повернення її власності.
   — Добре. — Він облизав губи, дивлячись на її повну рішучості позу.
   Алекс пройшов до неї, і зупинившись у притул, показав ключі у розкритій долоні.
   — Дякую, босе. — Анна простягнула руку, щоб забрати ключі, але він стиснув їх у кулаку. — Босе?!
   — Анно, ти реально гадала, що я їх так просто поверну? — Його брова вигнулася, а губи розпливлись в усмішці. Він продовжував дражнити її.
   — І як я можу отримати свою річ назад? — Анна здогадувалася на що він натякає, але здаватися вона так легко не збиралася.
   Алекс нахилився до її обличчя, обпікаючи гарячим диханням.
   — Поцілунок.»

Сучасна проза з елементами полунички, - не відмовляйте собі у насолоді…

СЛІДКУВАТИ ЗА НОВИНАМИ АВТОРА

Перейти на книгу «Я твій бос!»