Люблю романи однотипні, шаблонні із однаковими героями)))
Не заперечую справді хороших романів мало (таке діло в усіх жанрах), і мені буває нелегко знайти той який я б проковтнула за один вечір. І причини бувають різні. Історія, ситуація, герої. Але цікаві трапляються і їх достатньо. В чому ж їх успіх?
- Емпатія твору
Кожен з нас має власний світогляд, власні вподобання. Але є те, що знайоме кожному. Кожен з нас переживав перше кохання, зраду, ревнощі. Так, в кожного з нас це було індивідуальним, в саме своїй конкретній ситуації, кожен з нас проживав це по-різному, але те відчуття у стані закоханості, у стані розпачу і т.д. знайоме кожному. Такі життєві історії універсальні, і були актуальними 200 років, й зараз. Ці якості загальнолюдські, це наш масовий історичний досвід. Отже, універсальність значить масовість, а значить популярність.
- Міфічність твору
Ромео і Джульєтта, Попелюшка і Принц, Красуня і Чудовисько, Едвард Льюіс і Вівьєн із фільму «Красуня», Роуз і Джек «Титанік», Крістен і Едвард «Сутінки», це все одна і та ж історія заснована на давньогрецьких міфологіях. Давньогрецькі міфи можна сказати прабатьки любовних романів, і творці великої науки драматургії.
Тому не варто шукати якісь там шатами, кліше в таких історіях. Особливо мене смішить що більшість любовних романів однотипні. Ага, ще й як ви не повірите. Є така штука як шаровість історії. Так всі любовні мають один скелет. А от шари всі різні, автор накладає на них певні життєві обставини. Тому оце висміювання однотипності сіра мишка і мажор, серйозно? А Попелюшка це що??? Правильно, сіра мишка і мажор. Правильно це класика. А класика взята на основі чого? Давньогрецької драматургії. Вуаля.
- Концептуальність твору
Конфлікт. Прогресія ускладнення історії. Мотивація і ціль героя. Криза героя. Вихідна ситуація. Точка неповернення героя. Це лише половина тих факторів які повинні міститись у дійсно хорошому творі незалежно від жанру. АЛЕ… У любовному романі вони прописуються легше і краще. От чесно, автору легше, любовні романи це переважно життєвий досвід. І інколи він обирає те чи інше правильне рішення інтуїтивно. Звичайно може бути гірше прописана мотивація героя, але от наприклад прогресія ускладнення крута. Одне одним перекривається. І читачу цікаво що буде далі. Неважливо бос це чи сіра мишка. Чому ці історії такі популярні? Бо можливо давньогрецькі драматурги знали в цьому толк?)))) Успіх твору не залежить від високоінтелектуальних рефлексій автора. Вибачайте)))
Р.S
- Одна із найбільших криз героя, точка неповернення,і внутрішній конфлікт які мене вразили були в одному із турецьких серіалів. Причому це все було в одній сцені. Безперечно сценаристи постарались на славу. Отже тут життєві обставини це традиції і країна героїв. Класика Ромео і Джульєтти дві ворогуючі сім`ї. Він аби помститись за смерть батьків, одружується із дівчиною з ворогуючої сім`ї. Які не здогадуються хто він насправді. І от весілля, шлюбна ніч, а на ранок він її кидає. Для дівчини такий вчинок рівно цільний смерті. Бо її вб’ють, такі закони. Для неї це точка неповернення, змінити вже нічого не можна. Для нього це криза, адже він зрозумів що дійсно її кохає. Який вибір зробити, якщо кине її, то позбавить себе кохання всього життя, а якщо залишиться з нею, то зрадить свою сім’ю. Вибір де не має кращого або гіршого. Вибір де має вибору. І внутрішній конфлікт кохає але не може піти проти сім`ї. Абсолютно два рівносильних протиставлення. Ця сцена це вищий пілотаж що я бачила останнім часом. І здавалось що? І я не типова аудиторія цього серіалу. Але зацікавило, що ж тут гріха таїти.
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГГГ Під літературне "жіноче квохтання" підвели наукову базу)) Нісьомся))
КТГорошко, Чому б і не підвести? Квохтати теж треба вміти)))
Я просто шалений книгоман! З дитинства читаю все без ділення на жанри:від "Анжеліки" до "Двадцять тисяч л'є під водою",від "Чарівника Смарагдового міста" до "Віднесених вітром",від "Собаки Баскервілів" до "Туманності Андромеди". А зараз для роботи мені ПОТРІБНО багато читати, так само не обмежуючи себе в жанрах))) Коли КСД видало першу книгу про помічницю та шефа, вона побила всі рейтинги популярності. Вона і мене вразила новизною, цікавим сюжетом та гумором. На сьогодні вже більше десятка книг схожого направлення і різних авторів. І, чесно кажучі, після їх прочитання слова шеф, бос, мажор, помічниця, підлегла, секретарка, сіра миша викликають оскомину)))
Я знайома з творчістю багатьох авторів Букнет, багатьох відстежую, тому що мені припали до душі їхні твори, стиль написання. Та прочитавши декілька романів про владних героїв і сильних героїнь, від їхньої появи у черговій новинці починає сіпатися око.)))
Це не критика на когось з авторів, я жодним чином не натякаю, що твір не цікавий,а автор бездарний, просто це 90%,що цей твір у автора я омину. Це лище власний досвід і особисте сприйняття сучасної літератури.
Та крім мене є й інші читачі, вподобання яких не збігаються з моїми.
Марта Грейс, Я не обираю твір за тегами, ті слівця, наче прапори майорять і в назвах, і в анотаціях)))) А прочитавши першу главу, уже знаєш, чим закінчиться, навіть здогадуєшся, що передуватиме фіналу. Хоч є ті самі 10%, якими автори можуть зацікавити мене. Це або небанальні образи, або яскрава анотація, або передбачення якоїсь таємниці чи скелетів у шафках. Я і зараз читаю любовний роман "в процесі" з подібним сюжетом.)))) Там більш реальна історія, більш приземлена професія. Хоч до передбачуваного фіналу далеко, мені подобається))))
Все тому, що більшість судить про жанр читнувши автора початківця, з гіпертрофованими штампами. Я теж не люблю читати таку творчість. Та і свої перші потуги ні за що не виставлю на люди.
А от хороший любовний роман я читаю з задоволенням.
Анна Пахомова, Ну початківці хай розписуються це не страшно і не смертельно. До новачків ставлюсь взагалі із особливою обережністю, перший крок найстрашніший. Теж не в захваті від своєї першої потуги. Але б можливо яки б її не виклала, то не переборола в собі сумніви і невпевненість. І, можливо, ніколи б не почала писати далі.
Мила Марто, я вдячна за цей чудовий блог! Ви так усе влучно написали) Я люблю читати любовні романи і жіночі романи, з еротикою чи без. То вже по настрою залежить))) І пишу саме в цих жанрах. Це своєрідна віддушина для мене і моїх читачів, можливість зануритися у світ романтики і ніжності, пристрасті, відчути приємні емоції. Як каже мій друг-автор, який пише у зовсім іншому жанрі "написати і передати пристрасть і емоції між двома закоханами також треба вміти")))
А турецькі серіали - це так)) Режисери майстри своєї справи))))
Уляся Смольська, Дякую))) Я б сказала що в своїй творчості навіть тяжію до триллерів з любовною історією, виходить щось середнє. Але із задоволенням читаю суто любовні романи. І любовний роман написати, також треба вміти. І зовсім не згодна, що це примітивна писанина. Бо якщо реально розібрати і проаналізувати конкретно якийсь твір. То можна побачити що в любовну історію можна вкласти скільки глибокого змісту, що й квантова механіка позаздрить)))
Дуже дякую, що так гарно пояснили цю тему. Мені, як початківцю, дуже цікаво більше дізнаватися
бачення інших авторів. Дійсно більшість любовних романів мають якісь відомі шаблони, типу багатий бос і скромняжка якась. Але ж це не робить їх гіршими. Це нормально. Такого від них і очікують. Я, наприклад , читаючи любовний роман, очікую, що будуть якісь труднощі, кризи, злети і падіння, емоції і звичайно, хе. Звісно, хочеться знайти і описати щось оригінальне. Але ж певні головні складові, про які ви написали все одно будуть. Від цього ніде не дітися. Успіхів вам і натхнення.
Марта Грейс, Так. Повністю погоджуюся. Успіхів вам. І вдячних читачів.
Суперово, що є люди, які не вважають любовні романи поганим. Я пишу це не тому, що сама автор подібних романів)))хаха)) Просто, як читачка що їсть все, що смачне, а це різні жанри, від трилерів до любовних романів, погоджуюсь, що автори НЕ недолугі і тд. І читачі так само))) Є історії, які потрібно читати в тиші, є, з якими відпочиваєш, є, у яких щось береш)) Кожна історія важлива))) Кожна історія правильна, якщо вона написана))) Як на мене головний посил будь-якої книги (практично) те, що герой має вирости і досягти мети подолавши конфлікт))) А тут вже сам смак дивитись на це подолання))) Дякую за блог))) Тішить, що окрім тих, хто плює у бік нещасних любовних романів, є люди, які вважають їх такою ж літературою))))
Так є різні смаки, сама читаю науково-популярну літературу. Але коли хочеться відпочити то тільки роман)))
Мене важко назвати любителем турецьких серіалів)) Але любовні романи я читаю, і пишу теж, хоч у мене може й немає чисто любовних, а намішано всього докупи)) Ну любові теж не бракує. Проте в любовних історіях мені подобається все ж, коли автор може сказати щось нове, чого до нього ніхто не придумав. От узяти якийсь банальний сюжет і створити щось цілком нове. Наприклад, та сама тема принцеси і дракона, з якої всі жартують. А "Ритуал" Марини та Сергія Дяченків мене просто вразив. Хай це не чисто любовний роман, а все ж скоріше фентезі, ну я про те, що й про секретарку з босом чи про мажора з учителькою можна ввімкнути фантазію і написати щось незвичайне. Таке, щоб стався розрив шаблону)) Але разом з тим є і ризик, що читачі не зрозуміють, бо вони чекали простої і невибагливої інтриги, що закінчиться цілком передбачувано.
Марта Грейс, Так, я саме це й мала на увазі)) Коли автор дивує читача тим, чого він аж ніяк не очікував.
"Успіх твору не залежить від високоінтелектуальних рефлексій автора. Вибачайте", дозволю собі Вас процитувати))) Справді важко не погодитися, звичайно 9 з 10 виберуть любовний роман, а не наприклад наукову фантастику, адже мозок повинен відпочивати, як завжди, навіщо заморочувати атрофовані звивини якимись там законами фізики, квантовою механікою, теоріями струн і т.д. (не дай Бог ще операційна система полетить), коли є готовий продукт на тему чергової варіації прикрашеної родзинками гри, що передує спарюванню двох особин...
Щодо Попелюшки, з якого це дива вона сіра мишка?! Посил казки в тому, що можна досягти успіху наполегливою працею, або у нас різні сприйняття суті даної класики)
Щодо історії Роуз і Джека, вся атмосферність задається неминучою катастрофою, заберіть даний факт і все зведеться до банальної розваги з волоцюгою на один вечір)
Tokashi Nakadzima, Сіра мишка це образ. І тут вже не сприймаються її трудолюбиві якості. І хіба сірі мишки не наполегливі працівниці? Добрі дівчатка які рятують котиків. І зазвичай незаслужено обділені долею і беззахисні перед життєвими обставинами. Повірте, мені зрозумілий посил Попелюшки. Тільки хіба із казки ви запам`ятали що вона драяла горщики і перебирала крупу?
Вау! Ви так все по поличках розклали, що залишається лише аплодувати стоячи. І додати нічого.
Алиса Ольгич, Дякую, захотілось довести свою точку зору саме з боку читача. От в чому і проблема, що деякі автори навіть не задумується, що в їхніх творах шукає читач в першу чергу. І він необов`язково примітивний).
Нарешті я прочитав іншу точку зору і конструктив. Прекрасна аргументація! Поставив би лайк, якби можна було. Дякую за чудовий блог!
Іван Дурський, Дякую і вам, я також люблю конструктивні дискусії)
Марто, початок вашого блогу змусив широ усміхатися))) Оце ви пішли проти системи, яку так настирливо намагаються пропагандувати)) До речі, турецькі серіали... як я вас розумію) Я тут один почала дивитися (заради цікавості, бо знаю, що багатьом подобається) і просто пропала! Що вони роблять з глядачами, вміють зарази закручувати і так чуттєво знімати))
Повністю погоджуюся, що торкається серця оцей накал, точка неповернення, неочікуваність та дика інтрига, яку насправді не така вже велика кількість авторів може утримувати протягом усієї книги. Це така річ, яка потребує постійного вдосконалення)
Ой, а те, що хтось вважає авторів та читачів любовних романів - недолугими) Боже та то їх проблеми)) Чомусь люди не можуть слідкувати за собою та своєю творчістю, обов'язково треба витрачати час на те, що їм не подобається) Як на мене це дуууже дивно)) Та нехай, якщо комусь комфортно жити чужим життям) Краще від цього негативу якомога далі триматися) От тільки за читачів я готова порвати, чесно! Адже дуже образливо, що цей бруд і на них виливається...
Марта Грейс, Ахаха, це вони вміють) Я зараз почала дивитися серіал, там 55 серій по дві години кожна, і це тільки перший сезон)) Я вже десь посередині, іноді вже перестаю розуміти де я і хто я))))))) Затягує капець))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати