Цікавинки з нагоди завершення роману

Вітаю, любі читачі! Нарешті це сталося -  я закінчила писати і викладати історичний любовний роман "Кароліна. Наперекір долі". Якщо ви чекали на завершення - ласкаво прошу до прочитання і отримання всього спектру емоцій від бурхливої пригодницької історії. Сподіваюся після цього побачити ваші відгуки, оскільки в цю роботу вкладено дуже багато зусиль, і крім того, зворотній зв'язок від читача надихає автора на творчість як ніщо інше.

      Передусім хочу подякувати (і подяка моя розміром не менше ніж Всесвіт, чесно:))) всім, хто весь час підтримував мене, чекав на продовження, залишав коментарі, надихав писати, коли опускалися руки і не було ні натхнення, ні ідей. Любі мої, я вдячна, що ми зустрілися, познайомилися, хоч і у віртуальному світі, але ваші справжні емоції - безцінні! Olena Kogut, Angelnik, Інка Вікторова, Лія Щеглова, Svitlana Kvitka, София Чайка і всі, кого не згадала, але я вас знаю, люблю і ціную! Величезна подяка!

     У зв'язку з такою визначною для мене подією я приготувала для вас декілька цікавинок про роман, щоб ви ще якийсь час могли залишатися на одній хвилі з історією.

1. Ідея про загадкову жінку прийшла мені в голову більше двадцяти років тому. Так, Кароліна від початку мала бути жінкою зі своїм буремним шляхом за спиною, купою таємниць і багатством, яке викликало б заздрощі суперників. Перша частина (цілий списаний товстий зошит у клітинку) була присвячена саме подіям при французькому дворі. Цікаво? Можливо. Але коли я нарешті взялася за написання минулого року, а перед тим - перечитування записів двадцятилітньої давнини, звісно, мене не влаштувало майже нічого.

2. Те, з чого почався роман, - своєрідне знайомство головних героїв на кораблі - мало бути вже аж третьою частиною. І от вона-то виявилася у мене прописаною якнайкраще (буває, випадково натикаєшся на щось, написане тобою ну ду-у-же давно, і така: "Вау! Це я написала?"). Звичайно, я витратила купу часу на відновлення знань, вивчення супутньої літератури, пошук необхідної інформації. До речі, найвайжче прийшлося з італійською темою, бо про південні регіони Італії (вірніше, Королівство обох Сицилій, Калабрія) тих часів відомості дуже поверхові і загальні. Наприклад, тільки два дні я шукала інформацію про особливості побудови і влаштування селянського житла, а все для того, щоб юнга міг перечепитися об піч посередині кімнати)).

3. Незважаючи на ретельне пропрацювання і мої намагання висвітлити події максимально наближено до тогочасної історичної дійсності, роман має кілька анахронізмів (привіт знавцям! Я в курсі)). Наприклад, всім відомий штурвал у тому вигляді, який ми собі уявляємо, - колесо з вісьмома спицями у формі балясин, з'явився на великих суднах на початку XVIII століття, до того це був румпель (щось на кшталт важіля).

4. Ну і найцікавіше - у первинній версії роману загинути мав не Антуан.

У міру написання герої, як це часто буває, вирішили піти власним шляхом і створили свою неповторну й захоплюючу історію. Все, що мені залишалося, - це записати її і поділитися з вами.

Якщо у вас є питання, чи вам цікаво дізнатися ще якісь аспекти створення роману, прошу - ставте питання, залишайте відгуки, я із задоволенням відповім.

Ну і наостанок. Не знаю, чи є якийсь сенс у цьому тепер, після завершення, але приблизно ось так я уявляла головну героїню - Кароліну де Сен-Бріє. Насправді, її образ сформувався в уяві ще тоді, багато років тому, коли я побачила малюнок молодої жінки на пачці з-під хни :)) А цей портрет - найбільш наближений, що я змогла знайти.

Щиро ваша Lina Alex