У мене в житті чергуються етапи творчості.
Колись я вважала взагалі прозу чимось чужим для себе, неприроднім, могла бачити себе лише у віршах. Потім я підросла, мої вірші почали здаватися мені надто простими, надто нецікавими. Я почала писати прозу. Короткі оповідання, щось велике здавалось мені недосяжним.
Тепер я працюю над створенням великого тексту - це зовсім інший рівень роботи. Але разом з тим час від часу я пишу короткі оповідання.
Сьогодні розмістила перший текст, назву цю збірку "Чернеткою думок".
А що складніше?
Складно писати великий текст, бо це мов полотно життя. Складно писати і короткий текст - адже через невеликий обсяг треба показати надзвичайно стисло подію, ідею і викласти головну думку. Мені подобається стискати текст до невеликого обсягу, намагаючись зберегти у ньому лише найцінніше.
Від сьогодні - і коротка проза, і роман на моїй сторінці. Не можу визначитися наразі, що для мене важливіше, простіше, що - моє. Отже, писатиму і те, і інше:)
3 коментаря
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
УвійтиА от мені, навпаки, великий обсяг пишеться легко, а як діло до оповідання, то я не дуже
Юлія Кошик, Завжди виходить щось недосказане і потрібно уточнювати, а коли все допишу, то роман виходить
Натхнення вам!
Анатолий Танцюра, Дякую!
Приблизно такий же шлях. Теж колись давно вірші трішки писав. Потім коротка проза. А тепер от і на щось масштабніше потягнуло. Однозначно сказати що легше писати не можу. Але читати люблю великі твори.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати