Ода про барана або тим, хто вважає себе розумним


Жив баран, в нього був тугий характер та лобова кістка 10 сантиметрів завтовшки. І він цим гордився.
В якийсь момент напівсонний баран підіймається із м'якої солом'яної підстилки, погляд його ще не розтуманився після довгого сну, в голові паморочиться і його заносить в бік, не сильно, але достатньо, для того, щоб баран мусив зробити крок в сторону, аби не впасти. На диво, він залишився стояти, це не був його перший крок, просто він був першим успішним. Баран встояв. Якийсь час він все ще туманним поглядом дивиться на свої копита, а потім робить ще один крок в сторону, потім ще, і ще, і ще. І от очі барана наповнюються… ні, не розумінням, до розуміння, як завжди, ще дуже далеко, вони наповнюються сліпою впевненістю та неймовірною гордістю. Воно горде з того, що знайшло свій шлях, впевнене, що він єдино правильний. Воно не знає собі ціни, але впевнене, що НЕОЦІНЕННИЙ, це про нього.
Баран, піднявши бороду, йде вперед, не озираючись, не сумніваючись. Сотні інших тварин трапляється на його шляху, але він не зважає на їхні жалюгідні слова, якщо хтось стоїть посеред його шляху, то доля цього дурня бути затоптаним чи перекинутим, адже ніхто з них не баран. Він все далі просувається своїм шляхом, гордий гірський муфлон б'є копитом, здіймаючи хмари куряви, дихає вогнем. Він не має рівних у буцанні та плюванні в очі, а самиці стеляться перед першим з баранів. Його шлях йде вперед, але не має кінцевої мети, радість він отримує в процесі. Очі давно призвичаїлись до зручних барв і він вже не шукає інших, досить було втриматись на ногах, щоб зрозуміти, що цей обмежений світ створений для його копит.
Ось так і тиняються ці барани в різні сторони світу, залишаючи за собою перевернуті горшки, насрані купи та набиті синці, толку з них ніякого, тільки шкода. Вони ніколи не придумають нічого нового, ніколи не змінять цей світ, не досягнуть зір чи морських глибин. У своїй голові вони вже кращі ніж всі навкруги, не розуміючи, що досконалість це крутий схил, на який можна тільки карапкатись вверх, або котитись вниз, а вершини нікому не досягнути. Він надто стрімкий, щоб на ньому стояти, чи сидіти, тільки рухатись. Тому коли баран вважає, що досяг вершини – він вже котиться вниз.

 

Більше есе тут: Порочна баба або (не) лінивий мудак.

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Сергій Шкіль
13.05.2020, 22:53:55

...лобова кістка 10 сантиметрів завтовшки -- це круто, схоже на броню Т-34)))... Цікава оповідка)))... Хай щастить!

Показати 3 відповіді
Микола Пилипів
14.05.2020, 13:07:21

Сергій Шкіль, Взаїмно)

Баранам варто залишити їх бараняче, а якщо вже допече - вони чудово годяться на шашлик!

Показати 2 відповіді

Микола Пилипів, Без Баранів Природа своє візьме дуже швидко :--)

avatar
Moonraise Darkness
13.05.2020, 22:07:49

Мудра історія)

Микола Пилипів
13.05.2020, 22:27:29

Moonrise Darkness, Радий що сподобалось)

avatar
Іван Дурський
16.04.2020, 05:54:38

Якби на порталі була опція вподобайок – я поставив би не вагаючись.

Микола Пилипів
16.04.2020, 11:39:23

Іван Дурський, Хах)) Дуже дякую!)

Інші блоги
Знижки і трішечки подарунків)*
День народження у мене, а подарунки для вас!)) Щиро запрошую придбати дві мої завершені історії "Грози в пустелі" та "Халепа з бонусом" майже даром)) Зі знижкою 30%!)) Дешевше буде хіба через
Здається, пора запускати свою секту
Зараз підміняю знайому у книжковому магазині, поки та у відпустці. Сиджу собі, роблю для вас обкладинки. Зайшла жінка та одразу пішла дивитися книги у наявності. Дивиться, довго дивиться. Одну книгу, другу, третю. Я роблю
Ну все, почалося...
Ну все, почалося. Декілька днів назад я вже дістала плед, щоб спати під ним, по вечорах почала обирати гарячий малиновий чай чи лате з кленовим сиропом, а вчора сиділа декілька хвилин просто під душем та грілась. Вже не
3!
Привіт) Маю для вас книги по гарних знижках. Приборкай мене - Я беру напрокат тебе і твою дитину, - нахабно заявив бос, а в мене відвисла щелепа - Що, перепрошую? - Сказала заїкаючись. - Мені потрібна сім'я напрокат, ти
Не проґавте!
Знижки на цікаві історії вже сьогодні) Колишні. Ти все ще моя - Ти завжди будеш тільки моєю, - він підходить впритул. Чоловік з минулого, той про кого я мрію забути. - Ти більше не можеш цього вимагати, пусти! - Намагаюся
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше