Як не треба писати діалоги

-Привіт, - сказала Оля.

- Привіт, - сказав Петя.

- Привіт- відгукнувся Коля.

- Добридень.

- Вітаю.

- Як справи? - запитала Оля.

- Добре, - відповів Петя.

- Чудово, - сказав Коля

 А тепер чесно скажіть - зустрічали таке? Не знудьгувались до кінця сторінки? А між іншим, перед вами найпростіший і найзанудніший спосіб роздути текст, не перевантажуючи себе працею над сюжетом.

Довгий, беззмістовний діалог, вбивця динаміки і читацької цікавості. Це саме той випадок, де скорочення піде на користь. "Герої привітались", - звучить набагато інформативніше чим сторінка діалогу.

- Як тобі відомо, під час Куликової битви ми втратили дві сотні лучників і сотню мечників, і то тільки з боку князя Потапа, - сказав Олешко.

- Так, я памятаю, як в цій битві ледь не втратив руку, - погодився Архип. - Славна січа була. Ми там ще коней втратили десятків з три. 

Коли зявляються такі діалоги? Або коли автор хоче ввести читача в курс подій за допомогою такого прийому(шукайте інший спосіб подати інформацію), або ж що гірше, коли автор не знає, про що його персонажі між сообю можуть говорити, крім переказу подій війни десятилітньої давності. Читати такий діалог так само нудно. ВІн виглядає надумано, штучно і не цікаво. Це як наче побудувати діалог ось так:

- Де був? 

- В Полтаві.

- Так. Це обласний центр.

Якщо ми вже підібрались до штучності діалогу, то в цей кошик я складаю і такі випадки, як вжиття в діалогзі конструкцій не притаманних живій мові, коли замість ємкого "Йди до дупи!" герой починає описувати маршрут "Мені неприємно перебувати з тобою  в одному приміщенні, тому ти зробиш мені послугу, якщо підеш кудись в напрямку людського органу, що знаходиться нижче спини". Так, виглядати така фраза може навіть комічно, але спробуйте під час сварки таке вигооврити. Еге ж. Діалог мають бути макимально близькими до живої мови. Це має бути природнє висловлення думок, а не переказ наукової статті чи спітча якогось стенд-ап коміка.

Третя помилка. Це невідповідність між подіями і словами. Наприклад, герої бьють один одному морди, і між цим обмінюються довгими фразами. Чи невідповідність слів характеру героя. Взагалі, продумуючи героя варто дуже прискіпливо підходити саме до того, які особливості мови в нього будуть, бо завдяки цьому і створюється неповторний, живий, цікавий персонаж. Майстерність саме і полягає в тому, щоб передати настрій, колорит персонажа без додаткових атрибуцій.

Атрибуція - це пояснення до репліки. І коли ми вже підібрались до стилістичних помилок, повязаних з атрибуцією, то зверніть увагу на таке. 

Не створюйте переборів з атрибуцією, уникайте її там де вона не потрібна:

-Привіт, - сказала Оля.

- Привіт, - сказав Петя.

- Привіт- сказав Коля.

Всі ці "Сказав" це зайві однотипні атрибуції, яким в тексті не місце, їх треба хоч би замінити синонімом. Але якщо їх не писати взагалі, то діалог може вийти незрозумілим. Такі діалоги можна розбавити описом. 

- Привіт, - сказла Оля.

Петя відірвався від монітору компьютера, кліпнув кілька разів очима:

- Привіт.

Зайві уточнення теж не на користь:

- Зараз тобі кінець! - зловісно оскалив зуби Лиходій в зловтішній посмішці. 

Також обережно підходьте до використання красномовних дієслів, які не тільки дії героїв пояснюють але і емоції, або ще і підкреслюють в чергове хто  в тексті антагоніст а хто протагоніст:

- Який ти красивий! - сказала з захватом Маша.

- Тобі кінець! - каркнув зло лиходій.

Тому раджу читати свої діалоги в слух. І при їх побудові робити так: прописати те що кажуть герої, а потім ніби поглянути на них з гори, і дописати, що вони в цей момент роблять, куди дивляться, що взагалі відбувається навколо них.