...і чому я його не розімію. Натрапила нещодавно я на одну книжку. На нашому порталі. Роман написаний за вже згаданим шаблоном для всіх любовних романів. Але родзинкою твору стало згвалтування головної героїні, і систематичний примус до статевих зносин. Під кінець вона закохалась в свого мучителя. Соплі. хепі-енд. (Мабуть, бо я не дочитала).
Не так давно цю тему ми вже обговрювали. Але я хочу торкнутись до неї не з боку моралізаторства, не з погляду пропаганди якихось моральних цінностей. Ні. Мене безсумніву обурюють такі сюжети своєю недостовірністю. Памятаєте, як я писала про те, що достовірність для мене надважливий критерій хорошої книжки.
А тепер подумайте, що відчуває людина з курсом судової психіатрії в голові читаючи таке? Зараз розкажу. Не одноразово світила науки з галузей психічних розладів ставили питання: чому серед засуджених за статеві злочини так багато рецидивів, невже у нас така погана система перевиховання даних субєктів злочинного світу? А коли питання стоїть, його намагаються вирішувати. Ну і відповідно, якщо вже піддослідні сидять в камері, і поки їх співкамерники не по придушували з ними можна вести бесіди, світили науки цим користаються.
Дослідження встановили 85% засуджених за згвалтування страждають ( чи насолоджуються, тут вже як хто скаже) розладами сексуальної повіденки та супутніми психічними розладами.
В сексології є термін "парафілія", який позначає розлад сесуальної поведінки, при якому досягнення задволення не можливе без приниженя чи примушування партнера до статевих зносин, це якщо утрувати і не вдаватись в безліч пояснень.
Парафілія є формою психологічної залежності, яка призводить до сексуальних дисфункцій (порушення ерекції або еякуляції), утруднює або виключає сексуальний контакт як взаємодію між двома людьми у разі, якщо не підтверджується парафілічними фантазіями або діями. (Найпоширеніші форми садизм і мазохізм).
Так от, описуючи головного героя роману з явними ознаками парафілії автор що справді вважає, що його вилікує КОХАННЯ? От просто так, гвалтував і принижував своїх партнерів, а поті хоп! і осознав, що був не прав? Без психотерапії? Без таблеток? Просто тому, що соромно стало?
Правда?
Та не буває такого! От просто не буває. Не можна дві третини книжки із смаком і деталями описувати процес приниження Головної героїні, щоб під кінець вона вийшла заміж за цього "хама". Бо після шлюбу, любі мої, чарівного виправленя не відбудеться. Звір не стане добрим і лагідним. Нормальний, психічно здоровий чолвоік не отримає задволення від згвалтування. А той що отримує, то він після одруження тільки ввійде в смак. Або втратить інтерес до цього обєкта і піде гвалтувати інших.
І повірте на слово сімейне насилля це не романтично. Це не "Бє, значить кохає". Це зламані носи, щелепи руки і ребра. Це пошкоджена психіка дітей. Це страх. Постійний страх за себе і своїх рідних. Це співзалежність і неможливість розірвати порочне коло без допомоги. Навіщо це романтизувати? Навіщо давати читачкам надію на те, що от у неї буде як в книжці? Та не буде. Ударив одного разу - ударить і ще. Принизив, примусив - зробить і ще раз. І робитиме, і робитиме, знову і знову. Бо це як шизофренія, воно не лікується.
На цьому фоні, рідкісні книжки, які описують справжнє переживання жертви насилля заслуговують особливої уваги.
Хочеться дізнатись у авторів з яких мотивів вони замовчують реальні переживання жертви, викривляють їх і ошляхетнюють монстрів?
Окреме питання до читачів - за що ви лайкаєте такі книжки? Що вас в цьому всьому приваблює?
26 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ , здається , знаю про яку книгу йде мова )))) Я теж не дочитала , бо особистості героїв , їх характери, мають для мене велике значення. Завжди приємніше читати про достойних людей , які мають клепку в голові і почуття власної гідності ( звісно , сюжетні перипетії можуть бути різні , і вибори різні),а коли героїня - якась дурепа набита , інфантильна дамочка в рожевих окулярах, для мене це - фііі. Ще один нюанс - багато читачок! явно віддають перевагу "по жостче" - герой - гівнюк , прям самець такий ого-го, секс - до синців , до якого герой ну дуже якийсь голодний )) - і цим вдало користуються письменники - "Просили - нате!" . Головне , хепіенд крутий забахнути - герой всьо осознал , любофф і т.д. І не важливо , що героїня до цього пару раз була поставлена нижче плінтуса і синці не встигають сходити . У мене , чесно кажуть, завжди мороз по шкірі він таких описів , біль у ліжку - то для мене занадто ))
Іванка Юрків-Гусак, то розраховано на 15-річних, або на людей неглибокого складу розуму)))
Якщо говорити про психологічний стан, то кожен п'ятий на планеті хворий психологічним розладом. Як на мене психологія річ дуже тонка, дуже-дуже тонка. Насправді з насиллям боротьба одна. Це підти. Якщо жінка цього не робить. можливо це і жорстоко, але винна у всьому вона, якщо залишається.Ти або йдеш, або не йдеш. І це твій вибір. І тут ніякі твори не вплинуть, рожеві чи правдиві. Тут навіть не в насильстві справа, чому ж жінки не залишають таких чоловіків? І тут їм ніякий твір про розкриття очей про насилля не допоможе, на жаль.
Анна Пахомова, Я розумію, зазвичай, фішечки такі розкривають із самого початку. Це перше правило, аби привернути увагу читача. Якщо це книга то з першої сторінки ознайомлення з героєм. І це було б повинно контрастно тут тобі одна дія, тут зовсім протилежна, оце от тримає. Але це повинно бути зразу. От в чому автор і проколовся.
Дякую авторці блогу за те, що піднімаєте такі теми і заохочуєте авторів до відповідальності. Я теж вважаю, що автори зобов"язані писати те, що хоч якоюсь мірою буде нести добро читачеві, або принаймні не шкодити, що вже гірше. А от заробляти гроші, чи популярність , пропагуючи вкрай ганебні речі, не допустимо. Розумію, що деколи можна писати про злочини і т.д , але не представляти їх, як щось нормальне. Але те, що такі твори отримують лайки - показник морального стану суспільства. Хліба і видовищ. Плакати хочеться.
Що ж може саме почитавши нашу полеміку у когось з авторів з'явиться бажання написати роман де гвалтівник сяде на 8 років в тюрьму
Не читаю такого і не пишу такого (а книг в мене багато, хоча тут, на україномовній версії, поки що лише одна). І ніколи не розуміла такі сюжети.
Але... Зіткнулась з тим, чого не можу зрозуміти в читачах.
В одній книзі (в жанрі фентезі) в мене головними героями була сімейна пара. Він - простолюдин, який отримав дворянський статус. Вона - дівчина з багатого та поважного роду. Пара, зрозуміло, не рівна, суспільство косилось і засуджувало (читачі були в курсі, що одружились ці двоє через кохання, але оточення пари в книзі - ні).
І ось, сцена. Сторонній чоловік випадково помічає на руках героїні синці. Моментально звинувачує головного героя, чоловіка цієї жінки, в побутовому насиллі.
Жінку, як виявляється, ніхто не бив. Просто в неї складна вагітність в першому триместрі, існує така патологія, з'являються синці на тілі.
І мене вразило обурення деяких (добре, що не всіх) читачів. Мене питали, де пристрасть, що за дурна відмовка для тих синців і т.д.
Той герой, між іншим, багато "доброго" вислухав на свою адресу. Чому? Тому що, будучи відміченим як "владний", проявляв це на роботі (радник короля), а вдома був лагідним і люблячим чоловіком.
Чесно, я зла та вражена донині.
Анна Пахомова, О так. Тобто людина, яка приймає рішення за всю державу, вона ж геть не владна! Жінку чогось вдома не б'є... До порад прислухається. Та ще й каже, що любить, от дурень!
А якщо серйозно, то персонаж так і залишився для мене найулюбленішим, і я дуже рада, що ні на які угоди з совістю не йшла і написала так, як хотіла))) І свою думку про владних так і не змінила.
Нічого, з часом зібрала аудиторію, яка цінує саме справжніх чоловіків, а не хворих на голову тиранів.
На мою думку, будь-який автор має відповідально ставитися до посилу свого твору. Ви гарно зробили, що підняли дану тему, бо багато таких "грішників" на сайті. З насильством взагалі варто бути обережним, якщо сам нічого подібного не проходив, то не ризикуй писати. Це з погляду моралі. Але кому в голові мораль?! Коли цю ситуацію прикрашають розовими шмарклями, виглядає досить так Нічо. Однак, реальність значно сувора, і не дай Боже комусь подібне пережити...
Тішусь вже тим,що багато людей підтримали неприпустимість виправдань злочинів.
Нажаль у нас в країні засилля ГО які займаються грантожерством під лозунгами протидії насильству, а насправді нічого не роблять. Тож, якщо автори трішки з розумом будуть підходити до своєї творчості, можливо ми разом зробимо більше ніш всі існуючі ГО разом узяті
де тут лайк поставити?
Maks DM, Дякую)
Не згідна НІСКИМ! Та тут і без насильства вистачає творів в яких можна знайти, ненормативну, грубу лексику, наркотики, п'янки - гулянки, від коли це стало нормою?.
Кожен намагається вигадати для себе виправдання і філософствувати над цим.
Багато пишуть "О, як це Грішно та Неправильно" І надалі продовжують писати про це. Насилля - так, це погано.
Але подумайте самі, які ви дивитися фільми, слухаєте музику, читаєте книжки, що вас найбільше цікавить?. Страждання, біль, розчарування і.т.п. Мало кого цікавить :
" Щасливе сімейне життя". Думка - моя, а ви можете тільки погодитися або ні.
Любера Анна, Вас тут не викриють, авторка певно зайнята черговим романом)) з таким самим сюжетом))
І я погоджуюся з посилом цього блогу. Потрібно знати міру і, якщо є такий задум, хоч намагатись обережно ходити по тому лезу, я б навіть сказала - робити це виправдано. Якщо бідну героїню спіткало подібне випробування, особисто я хочу бачити, як вона його подолає та стане сильнішою. А не кохання "большое и чистое", бо навіть якщо воно там і могло статись, то після такого однозначно приречене. Досить виховувати нові і нові покоління підсвідомих жертв.
А для рівноваги і як то кажуть, гендерної рівності, я б занесла сюди і історії, де героїня знущається з героя. Серйозно, знаю кілька серій одної російської авторки(і не однієї, по правді, то нині мейнстрім), де усі сім(+ -) книг отого "как би власного героя" тримають за доброго такого килимка для ніг, чия місія тільки терпіти вибрики героїні, витягувати її файну дубку з неприємностей й бігати в холодний душ. Бо обраниця то да, то нє, хочу/не хочу, я "не такая, ти не такой", і мільйон причин чому ні. Як натикаюсь на подібне, задаюсь питанням, чи авторки мали справу з живими, справжніми чоловіками. Чи просто ідеальний герой нині це такий, що "сільнєє всєх" й крутіший від варених яєць, а поруч з "коханою" - ідеальний "тєрпіло".
Вісенна, Теж таке бачила, зазвичай сюжет закидують у інші світи і там таке починається... рабство, домінанство і усілякі збочення з ельфами і таке інше... думаю такі авторки морально і розумово на дуже низькому щаблі розвитку, то клініка...
Слизька тема для книг. Тим хто таке пиши, потрібно бути дуже обережними, і думати, як це подати, щоб не було негативних наслідків. В книзі Ані Котляревської мені дуже сподобалося, як вона це подала.
Вікторія Задорська, Ну, там благо насильник то не головний герой був))) І шансів на закохатися в нього не було зовсім) Хотілося передати той стан... коли героїня приходила до тями... але, чесно, думаю, що не дотягнула. В житті усе складніше, але моя романтична складова вирішила, що головний герой допоможе їй отямитися швидше) Дякую, що згадала про мою книжечку, люба!
Чудовий блог. Буду віддуватись за чоловіків.
Таке (прости Господи) чтиво – це звичайна романтизація побутового насилля серед сімейних пар. Також, мною це бачиться, як перенесення авторками своїх сексуальних девіацій на сторінки книжок. Типу, читабельне порно.
Але різниця в тому, що в порно прелюдії для галочки; хепіенди там не завершуються коханням і весіллям (і взагалі, хто додивляється порно до кінця?). А от в книзі має бути сюжет, кульмінація, розв‘язка. От і починають прелюдії заміняти сюжетні лінії, пропагуючи цим самим нездорові відносини чоловіка і жінки.
І починають йти викакування про владних героїв, програші в карти, хамство, активне нав‘язування своєї присутності героїні.
Вишнею на гнилому пирозі стає ставлення героя до інших жінок, як до сміття, але гг для нього особлива. Бо кохання ж лікує, хіба ні? Особливо неправдоподібних героїв.
Прекрасно, просто прекрасно...
Іван Дурський, Лайк вам і вподобайка. Ви все правильно охарактеризували.
Справжня жертва насильства ніколи, чуєте, ніколи не те щоб покохати, а й навіть згадувати обличчя свого кривдника не схоче! Бо це приниження, біль, комплекси й страхи на все життя! Уся ця "дурість" (вибачте, автори) про "любов", то вже схиблені натури з психічними розладами.
Той, хто про таке пише - ви обманюєте читачів, роблячи злочин "рожевими фантазіями".
Дарья Новицкая, Наведені в блозі любовні романи передбачають випадкове насилля яке плавно перетікає в сімейне - жертва зрештою виходе заміж за мучителя.
Важлива тема, Аню! І тут справді халепа в тому, що формується хибне уявлення про стосунки.
згодна з авторкою блогу. думаю,багато що залежить відкультури, в якій була вихована героїня. якщо з дитинства дівчинку сприймають не як людину, а як предмет на продаж і вчать її, що треба змилитися, може, їй легше пережити згвалтування у стосунках. може. не факт. але не для жінок, які були виховані повноцінними особистостями. про гумових ляльок твір не накдто цікавим буде. а про нормальну повноцінну людину - неправдоподібно. хіба що у людинитеж психічні відхилення. але тоді треба занурюватися в психіатрію й пояснювати, що ця жінка пережила й що спричинило иу неї мазохізм? чому вона прагне, щоб її все життя мучили (варіанту "закохалася в гвалтівника" не існує, у таких стосунках існує людина, яка прагне себе за щось покарати)
Окремо ще напишу блог огляд літератури про жертв з країн де виховують по іншому
Дуже пізнавально) Дякую за цікавий блог!
Подібні казочки з хепіендом, де достовірність кульгає на усі наявні кінцівки дійсно з незрозумілих причин зараз дуже популярний.
Тема насильства і психічних розладів взагалі доволі цікава, може через це і подібні книжки такі популярні.
Як читач, інколи читаю й таке,(лайки не ставлю), але намагаюся знаходити книги, де правдоподібно передана психологія жертви і нападника, а кінцівка логічна і єдині позитивні моменти в ній, це смерть чи довічне для маніяка і курс психіатрії для жертви))
Найдивніше в таких книгах це те, що жертва закохується в цього жорстокого чувака вже в процесі, коли він починає з неї знущатись...
Автори, які таке пишуть, як на мою думку, мабуть просто не знайомі з психологією (ну на щастя не довелося їм побувати в реальному житті в ролі жертви))
Пишуть в сучасній художній літературі дуже багато різного,(а в Інтернеті і поготів!), тож варто користуватися здоровим глуздом і не приміряти усе те на своє реальне життя)) Сподіваюся, що читачі і автори різних екстремальних жанрів так і роблять)
З іншого ж боку, хто може знайти проблеми в житті, то й без будь-якої сторонньої допомоги їх знайде...
Жесть.
Але думаю не тільки начитаються, а ще і надивляться.
Та психічні розлади сексуальної поведінки переважно формуються в дитинстві. В дорослому житті вони тільки розвиваются, або пригнічуються
А мене окремо бісить, що в розділі "бойового фентезі" на вищих рядках стоять недавнонаписані "любовні". А так, ті всі книги де "от любві до ненавісті" і навпаки, "властниє герої і сильниє героїні" в мене викликають роздратування. Коли вже Літнет перероблять за ідеями Anaptal-а.
Чиста правда! Деякі книги читаєш і відчуваєш, наче в багнюці вивалявся((( А в коментарях лише Вау! Клас! Супер! І зірочок, наче на небі.
Автори ж в свою чергу виступають в ролі адвокатів для мерзотників, створених ними. Прикривають їхні вчинки тегом #владний герой. У нього ж душа ніжна та незаймана! То ж не жорстокість та хіть, а вимогливість і пристрасть! Чи можливо й самі автори не розуміють, що між владним героєм і чоловіком з психічними розладами, схильним до насильства велика бездонна прірва.
А героїня, незалежно від характору чи соціального статусу, все одно опиняється в ролі жертви. Її гвалтують, принижують, глумляться, тому автор за такі випробування вирішує нагородити її великим коханням і шлюбом з тим самим гвалтівником-коханцем. Та то вже, на мою думку, приниження героїні автором!!!
Продовження подібних історій вже пишуть автори трилерів. А там вже кохання не посипають ванільним цукром. Бо ой як не солодко живеться жінкам з так званими "владними героями".
Повністю згідна з кожним словом, написаним у блозі.Це огидно і неправильно таке писати. Теж не розумію тих, хто таке читає і вірить не зрозуміло у що.
Для мене особисто, писати таке - дико. Я розумію,що героя зі складним характером можно перевиховати, але жорстоку людину,яка глвалтує дівчину - ні. Така історія далека від реальності,хоча б тим,що ХЕ там не може бути.
Та найгірше,шо люди реально таке читають і люблять читати, пишуть відгуки і купляють за шалені гроші ці твори. Розумію,шо кожен твір має право на життя,але не варто забувати і про людяність. Хоча б написати,шо в кінці герої не разом,а гвалтівника посадили до в'язниці. Таку історію ще можна зрозуміти.
Гадаю,що тут важко щось змінити,тут має діяти цензура і бажання влади зробити такий закон,який би забороняв розповсюдження саме такого контенту. Або розмістити його в розділ- фантастика. Бо до реальності там далеко. Стокгольмський синдром - рідкість..і вже точно ним не можуть хворіти усі героїні.
Дякую за такий блог! Можливо,хтось і почує Вас і перестане писати таку гидоту.
Повністю згодна, але мене ще найбільше лякає те, що у нас тут на порталі є купа підлітків з несформованою психікою, які читають твори 18+! А тепер уявіть, що така дівчина, начитавшись отаких творів, зустріне не дай боже такого чоловіка, то вона що? Правильно Терпітиме, бо їй здаватиметься, що так правильно, бо у книжках таке написано. І ще й дивуватиметься - чого їй так погано, а в книгах героїням це подобалося!
Оксана Кириченко (Aillin Ai), можливо, сподіваюся, що так і буде
Погоджуюсь на 100 відсотків. Добре, що адміністрація сайту блокує книги, де йдеться про самогубство, от і в випадку "смакування" процесів насильства було б непогано ввести якісь обмеження.
Аплодую зі сміливість..Згодна на всі сто!
А ще мене бісить, коли героїня вагітніє від згвалтування (або по п'яні), а потім цей покидьок у неї закохується, вони одружуються і стають взірцевими батьками.
Ой нарветеся, Ви,Анцю!)) Хоча досить таки справедливе зауваження.. Я вже 2 роки на Букнеті, то сама часом дивуюся популярності деяких книг, ну просто не лізе це в голову!! Бо так багато є класних ЛОГІЧНИХ, ЗМІСТОВНИХ, ІНТРИГУЮЧИХ, ГРАМОТНИХ, НЕБАНАЛЬНИХ творів, а там нема ні коментарів, ні переглядів.. от горю тепер бажанням дізнається, хто ж переможе в конкурсі "кохання і місто"
Я не боюся)))
Повністю згідна! Мені здається, що автори/читачі таких романів просто уявляють це як гру. Ну чоловік же по ходу якийсь там бос, красавчик і т.д., подобається головній героїні - і хоп, це вже не справжнє зґвалтування. Плюс у жінок також є свої сексуальні фетиші, деяких просто не збуджує звичайний секс, де немає бруду, голова не відключається (та сама "парафілія" з боку мазохізма? не знаю). Ну а потім коли зґвалтування закінчується - постає питання, а що з цим далі робити? По суті героїню поюзали і вона на дні. Вихід - треба її заміж, в насильника також любов, просто він от такий домінантний садист. Це би було схоже на ілюзію героїні, якби герой цинічно її послав, а вона б бігала за ним для сексу в туалеті або липла з виясненням стосунків і отримувала б копняки (як в реальності), але автори хитрять, бо це не романтично або і самі так вважають, як їхня героїня. Моя думка.
Так ото найгірше, якщо вони справді вірять в те, що пишуть(((
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати