Ось і моя черга розповісти про знайомство однієї чудесної пари з моїх романів))) Дякую за таку можливість чарівній Вікторії Задорській, що започаткувала флешмоб. І дякую талановитій Юліані Бойлук за передану естафету. Зі свого боку передаю естафету Івану Дурському та Стефанії Лін

І представляю історію знайомства Хелен і Олександра, з любовного роману "Скандальне примирення"

- Тітонько, ви мабуть забули, що я вже справила на Олександра Оболенського враження. Ніяке. Я б його так охарактеризувала,  - фиркнула Хелен.

- Цього разу все буде інакше! – впевнено заявила тітка. - Він не встоїть перед твоїми чарами.

- Я не впевнена, що хочу його зачаровувати,  - чесно відповіла Хелен. Проте думки вже кинулись ретивими скакунами, перестрибуючи з одного на інше: яку сукню одягти, яку зачіску зробити, як з ним заговорити.

Хелен відігнала докучливого комара, і все більше поринула в спогади.

«Готова здійняти фурор?», запитав у Хелен князь Оболенський і легко підхопив дівчину на руки. Від його близькості голова пішла обертом, а всі думки миттю сплутались. Князь крокував легко, так ніби Хелен не важила ані фунту, а від його великого сильного тіла йшло тепло, від чого дівчина почувала себе в безпеці і затишку. Поруч з її вухом калатало його серце, ніздрі лоскотав аромат парфуму, і Хелен хотілось, щоб ця мить не закінчувалась ніколи.

Але палац виявився ближче, ніж дівчині здавалось. За кілька митей її прогулянка на руках у незнайомця скінчилась, і князь заніс її  в тепло і галас. Хелен ще продовжувала перебувати в дивній прострації, викликаній його близькістю, тому освітлення танцювального залу боляче різонуло по очах, приводячи дівчину до тями. Чоловік випустив її з рук, і Хелен в останнє ковзнула своїм тілом по його, від цього невинного руху миттю затверділи соски, по оголених плечах пробігли мурашки, а в душі забриніли срібні струни.

Князь виглядав незворушно, так ніби не ходив щойно парком з незнайомкою на руках. До Хелен вже поспішала тітка Настася, і по мірі наближення стурбованість на її обличчі змінювалась радісною посмішкою.

- О, Оленко, а ти вже встигла познайомитись з Олександром Івановичем?

- Ні, - сухими губами відповіла Хелен, закидаючи голову, щоб подивитись в обличчя своєму рятівникові. При світлі він виявився ще красивішим, ніж здавався з першого погляду. І очі у нього були темно сірі, як набрякле дощем небо. Хелен почувала себе розгубленою. А при згадці за яких обставин підвернула ногу, щоки дівчини покрив густий рум’янець, і захотілось провалитись під землю. Цей Олександр казна що про неї мабуть подумає. Їх погляди зустрілись, і Хелен відчула, що її затягує в воронку смерчу, світ і пливе під ногам, як палуба корабля, а звуки віддаляються.

Тітка ніби не помічаючи її стану продовжила розпитувати:

- О, а як же…

- Мадмуазель послизнулась на терасі, і здається підвернула ногу,  - прийшов на виручку дівчині Олександр, який здається чудово усвідомлював, що вони з Хелен і так привертають занадто багато уваги.

- Олександр Іванович, дозвольте представити Вам мою племінницю, Олену Долинську,  - поспішила виправити незручність графиня Верьовкіна. – І ми вдячні Вам за порятунок.

- Що ж, Настася Яківна, передаю мадемуазель у ваші дбайливі руки, і сподіваюсь що з її ногою не сталось нічого серйозного.

Короткий поклон графині, і несподіване підморгуваня Хелен, від якого у дівчини зайшовся шквалом пульс. І Олександр повернувся до жінок спиною. Тітка допомогла ошелешеній дівчині дійти до диванчика, і тільки там Хелен усвідомила, що стала об’єктом пильної ваги всіх у залі. Дівчата дивились на неї із заздрістю, їх матері оцінююче, а чоловіки з цікавістю, ніби в перше побачили.

- Ну хіба ж він не душка? – задивляючись в бік, куди пішов князь задумливо проговорила графиня Верьовкіна.

Ну а хто шукає промокод на "Терміново потрібний коханець" пропоную зазирнути в книжку "Сіра миша для шафа".