Знижка на "Місафір"!!!

Мої найкращі читачі!

Лише сьогодні на "Пектораль для Місафір. Народжена Блискавичною" діє знижка 13%. Друга книга "Пектораль для Місафір. Берегиня" в процесі написання залишатиметься безкоштовною! Поспішіть прочитати цикл удвічі дешевше!!!

Жанр: любовне фентезі

Анотація:
За кохання і щастя батьків нерідко доводиться платити дітям. Якщо її батько – маг вогню, а мати – магиня води… Хто вона? Її магія під забороною. Вона поза законом. Історія Місафір розпочнеться у день, коли сімейна реліквія – пектораль, спалахне у її руках магічним сяйвом. Куди веде її шлях, окутаний таємницями та небезпеками? Щоб навчитися бути собою, їй слід постаратися зберегти своє життя, пройти відбір наречених для кронпринца і зуміти розплутати клубок з взаємодією стихій, яка змушує закохатися не в нареченого, а в його брата…

Цитати:

— Він не справедливий до тебе. Я знаю: ти був би кращим королем, ніж Сигізмунд і вже тим паче, ніж Його Величність. Він знає це і тому боїться тебе. Боїться, що ти вчиниш з його первістком так, як з ним вчинив принц Орель. Але ти інший! Ти ніколи не зрадиш брата і ти заслуговуєш того, щоб імперія пишалася тобою. А проте знай, що я дуже пишаюся... — тихий голосочок скидався на янгольську пісню. Тео всміхнувся через біль, відчуваючи таке омріяне тепло коханої дівчини, чуючи її слова, що бальзамом змастили все ще кровоточиве серце.
— Я вже зрадив Сигізмунда, — тихо зітхнув, повертаючись обличчям до красуні, щоб поглянути в її бездоганно вродливе личко, прошепотів він. Ніжно взяв тоненькі пальчики в теплі долоні, роблячи крок ближче і не зводячи бездонно-карих очей із небесно-синіх, що блиснули нерозумінням. — Закохавшись у його наречену...

***

— Я — донька графині Девлет Аллонської! Запам'ятайте це собі, Ваші Світлості! — простреливши грізним поглядом графиню, дівчина із викликом зосередила свої опромінені праведним гнівом очі на герцогу Чарльзу, який із цікавістю спостерігав за розмовою. — Я пишаюся тим, що являюся донькою магів вогню та води! Сподіваюся, що всі добре пам'ятають мою матір, тому що зовсім скоро вона знову ввійде у вищий світ. А якщо хтось буде зневажати її або ж союз моїх батьків, які народили мене й мого брата, матиме справу особисто зі мною!
На підтвердження цих слів волосся віконтеси спалахнуло справжнім полум'ям. Кожне хвилясте пасмо перетворилося на пекучий язичок вогню, а загоріла шкіра вкрилася жовтогарячими візерунками, підтверджуючи в цю мить абсолютне злиття зі своєю стихією, яке можливе лише в рідкісно-сильних магів. Мало хто встиг збагнути реальність погрози, вражено розглядаючи потенціал юного мага. Навіть Нікомед, вмить забувши про віроломство дружини, не міг очікувати подібного від доньки й тому здивовано вирячився на дівчину, наче вперше бачив її. Різко крутнувшись на підборах, Місафір повернулася обличчям до батька й бабусі, виконавши легкий реверанс, після чого жваво повернулася й блискавично пронеслася ходом, направляючись у сторону крила наречених. Два принци, що кілька останніх хвилин здивовано спостерігали за безкоштовною виставою, вирішивши не втручатися в сімейні сутички, зараз намагалися зупинити її, але могутня дівоча енергетика не дозволила навіть наблизитися до красуні. Чарльз першим поспішив дати їй дорогу, вражено провівши поглядом. Молодше покоління, здається, забуло, як дихати.
— Чому ти не розповів, що вона могутній маг вогню? — після недовгої паузи все ж наважився запитати герцог, пильно поглянувши в обличчя брата. Нікомед глузливо хмикнув, вперше в житті відчуваючи свою перевагу в спілкуванні зі старшим та щиру гордість за тих дітей, яких у далекому минулому відкрито зневажали. Маленькій Місафір діставалося найбільше. Згадалося, як родина відвернулася від графа Ліемського після того, як його доньку визнали бездарем. Тепер, через дванадцять років, мова знову про юну віконтесу, але сьогодні боятися слід уже іншим. А він може просто пишатися, гордо піднісши голову, і сказати те, дивлячись в очі Чарльзу, про що колись навіть не смів мріяти. Шкода, що цього не бачить батько, втім матір тут і він, Ніко, впевнений, що душа покійного Карлоса уважно спостерігає за ними з небес.
— А якби ти знав, то був би обережнішим у висловах і не став би ображати її? Нехай це буде для тебе уроком. А ти пам'ятаєш, брате, той день, коли ти назвав моїх дітей соромом нашого роду? Роззирнися тепер, поглянь. Один із найсильніших магів усієї імперії — моя донька.

***

Накинувши темний плащ з глибоким капюшоном, чоловік наблизився молодого воїна, що вправно утримував магічну сферу доти, доки вона не поглинула Його Світлість. Опинившись у п'ятьох кроках від на перший погляд суцільної сфери, чоловік швидко наблизився до неї, дістав із таємної кишені чорний амулет, що скидався на шматок вуглецю, й прошепотів заклинання:
— Вхід на той бік для мене відкритий,
кров'ю моєю довгий шлях умитий.
Амулет — провідник відкриє портал,
Не врятує сфери силу чарівний Кристал.
Короля Ореля до вікна викликаю
Прийти на розмову його заклинаю.
Блискуча гладь непроникної сфери вкрилася брижами, а за мить на дзеркальній поверхні з'явилося зображення високого статного чоловіка, одягненого в чорно-срібні обладунки. Його обличчя нагадувало Карла П'ятого та й не дарма, адже Орель і був його молодшим братом-зрадником, який проміняв Батьківщину на королівство Пітьми. Маг низько вклонився, привітавши колишнього принца.
— Ти приніс мені звістки? Я слухаю тебе, — тихим басом спитав нинішній правитель ворожої імперії, вглядаючись у сферу з іншої сторони кордону.

***

Мужнє обличчя набуло серйозності, щирості та усвідомлення реальності ситуації: всі вони за волосок від смерті. Легко поставивши руку на плече брата, Тео стиснув захват, даючи рідній людині відчути свою підтримку. Карі очі блиснули тим почуттям, яке принц ніколи не дозволяв собі проявити — братською любов'ю. — Припини, не кажи такого. Головне — вірити в те, що ми впораємося. Ми разом, Сигізмунде. Разом, брате.
Повернувшись обличчям до занепокоєних магів, молодший принц окинув їх очима і гучним голосом промовив, а його слова підніс у повітря вітер, розсіявши їх у серця усіх присутніх.
— Нам ще ніколи не доводилося змагатися з демонами! Знаю: ви занепокоєні. Але повірте: хвилюватися потрібно їм! Це наша земля! Наша територія! Наша імперія! Ми — нащадки Блискавичних посвячених хранителів Кристалу! Кожен з нас береже в собі його силу, передану нашими славними нащадками й влиту в нас із материнським молоком! Ми — стихійники вогню, води, повітря та землі! Прийшов час об'єднатися й показати всім, чого ми варті! Ми — брати! Станьмо горою одне за одного, щоб не допустити біду в наш дім! Заради наших народжених та ненароджених дітей, заради батьків, дружин, коханих, сестер та братів! Колись, віки тому, ми вже змагалися з виродками королівства Пітьми! Ми перемогли, а, отже, зможемо знову! Почуйте мої слова: щоб здолати темного мага, мало вміти битися! Покажіть силу своєї волі! Захищайте одне одного! Виплекайте віру в собі! Віру в добро, в те, що магія Кристалу допоможе нам! Нехай боги будуть із нами! Станьмо брат за брата, друг за друга і проженімо нечисть з землі нашої! Я вірю в вас, а ви? Ви вірите?
— Я вірю... — з тінню усмішки на вустах тихо промовив Сигізмунд, так і тримаючи руку на плечі свого брата.
— Я вірю... — відповів один із солдатів, а його голос легкою хвилею пробринів над землею, вселяючи промінь віри в інших.
— Я вірю, — почулося вже впевненіше з загону магів води.
— Ми віримо! — без тіні сумніву вигукнули повітряні.
— Ми віримо! Віримо! Вірю! Віримо! Ми віримо! — відлунням пролунали десятки, сотні голосів і може так лише здавалося, але знаменні слова звучали все з більшою та більшою впевненістю, а сила, зосереджена в подушечках пальців, зростала й ставала все могутнішою навіть у тих, хто, здавалося, вже вичерпав свої магічні резерви. Та і як інакше? Адже всі прадавні мудреці стверджували, мов один, що для того, аби здолати темні сили, слід закувати своє серце у яскравих променях віри в добро.
Чорна навала стрімко наближалася. Клубчасті хмари вкрили безмежне небо, заховавши яскраве сонце від очей людей, які так прагнули дива. Стерв'ятники в передчутті поживного обіду кружляли над головами, як то буває кожного разу перед початком битви. Навіть птахи добре розуміли, що без жертв не буває ні перемог, ні поразок.
Страх, але разом з тим і цікавість вперше в житті побачити іншу расу змушувала вглядатися в темні силуети, що зовсім скоро опинилися на достатньо невеликій відстані від білих магів. Ще хвилина — і демони наблизилися настільки, що їх можна було з легкістю розглянути, допоки бій не розпочався. Тогобічні жителі нічим не відрізнялися від людей, хіба надмірно широкими по мірках маріанійців мускулистими плечима, високим зростом та загостреними рисами обличчя. Їх очі сяяли, немов у кішки, а чорні балахони до землі створювали ілюзію того, що втілення темних сил не ступали по землі, а летіли над нею. Але страшнішим була могутня гнітюча енергія, негативний вплив якої світлі маги відчули на собі на відстані.
Битва відбувалася блискавично. Без жодних попереджень демони накинулися на противників, бувши впевненими, що ті для них стануть легкою здобиччю. Напали, мов шуліка на свою жертву, намагаючись поцілити довгими гострими, немов лезо кинджалу, кігтями по шкірі суперників, яка одразу вкривалася ранами. Оголюючи ікла, впускали свою отруту в кров, знешкоджуючи суперників.

Знижка діє всього один день!!!