Вітаю.

Дякуючи Оксані Кириченко, і я тепер серед учасників флешмобу.

За умовами,  я повинна  викласти у блог сцену першого знайомства персонажів будь-якої книги та передати естафету двом наступним учасникам.

Я передаю естафету Шаграй Наталії і Вадиму Володарському. Сподіваюсь, це вас не засмутитьJ

Пропоную вам першу зустріч Лани і Сергія з книги "Сила Життя".

«Раптом почувся грім з іншого боку і її збив з ніг запилений, вдягнутий з ніг до голови в зелено-жовто-бурий одяг чоловік, що вискочив наче з під землі. Камуфляж, військовий – на автоматі видала данні свідомість дівчини. Поряд щось вибухнуло, осипавши їх обох землею, шматками трави та пари польових мишей. Біль знищених рослин і дрібних тварин проскочила по тілу дівчини, як електричний струм.

-Дура! Куди тебе несе?! Ледь не загинула! – чоловік був розсерджений, сила його люті навіть перебила біль від гибелі дрібних істот. Він злився і одночасно хвилювався за неї, хоча зовсім не знав. Цікаво. Дівчина підняла очі на людину, що притиснула її до землі. Запилене неголене обличчя, незрозумілого кольору бандана, красиві, сіро-зелені з карими променями втомлені очі. Волосся кольору пилу, кров на плечі. Потрібно допомогти… Легкий дотик, і частина енергії від розпилених снарядів, потекла по його організму, зрощуючи тканини, припиняючи кровотечу, надаючи сил виснаженому тілу в цілому. Роздратування у погляді швидко замінилося подивом та певним розумінням. Кмітливий.

-Дякую, але там, хлопцям допомога потрібніша. – чоловік швидко перекотився по землі і піднявся, обережно озираючись та прислухаючись.

-Веди. - дівчина встала, отряхуючи сукню. Енергія в тіло незнайомця вже потрапила в достатній кількості, як для відновлення так і для оновлення.

-Не вставай так. Небезпечно. – сказав різко незнайомець, з явною звичкою давати накази, не відволікаючись на дрібниці.»