Дякую та приймаю естафету від Леся Найденко, а передаю Ірина Калашник. Вже важко відслідкувати кому передавали естафету. а кому ні ))) 

Короткий фрагмент зі знайомства Леся та Северина з "Характерника":

Паливода вийшов на берег і не знайшов там своїх речей. Кінь пасся як ні в чому не бувало. Дивно. Поцупили одяг, зброю та харчі, але не коня. Хоча саме його мали б забрати першим, адже він був найціннішим, що було у Северина. Це точно зробив не якийсь зарізяка.

Малий Лесь сидів на траві і розглядав здобуті трофеї. Найбільше його зацікавила шабля. Добротна така. Одразу видно, що дорога, бойова. Для його дитячої руки була завжка, але нічого, ось він підросте…

- Вмієш орудувати чи так, погратись взяв? - пролунав голос за спиною.

Хлопець перелякано підхопився, але шаблю з рук не випустив. Северин оглянув його. Хлопцеві на вигляд було років шістнадцять. Він був досить високий, худорлявий, м'язистий і жилявий. Одразу видно, що в житті малому довелось багато фізично працювати. Те, що було на ньому, одягом було важко назвати. Саме лахміття. Озирнувшись навколо, козак зрозумів, що хлопчина тут живе. Місце витоптане. На якійсь мотузці, що прив'язана до гілок, висіло інше лахміття. Мабуть сохнуло. Охайний. Тут же, поряд було щось на кшталт землянки. Нору-вхід, що вривалась берег, підтримували дерев'яні стовпчики.